8 січня 2008 року гр. Л. отримав з Нетішинського міського суду позовну заяву ТОВ „Гаразд Хмельницький” до нього та деяких інших громадян – мешканців будинків на пр. Незалежності, 1 і 3 та вул. Енергетиків, 1, про стягнення шкоди у розмірі 559 тис. 115 грн.47 коп. і судову повістку про виклик до суду на 17 січня 2008 року (суддя Ходоровський Б.В.).
Суддя так годив позивачу, що всупереч статті 127 ЦПК України не надіслав відповідачу Л. копію ухвали про відкриття провадження у цій справі, хоча повинен був це зробити невідкладно після відкриття провадження разом із копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів.
Можна припустити – суддя забув (усі ж ми люди). Але ця історія має інше продовження. Користуючись своїм правом одержувати копії рішень та ухвал суду, передбаченим статтею 27 ЦПК України, 9 січня 2007 року гр. Л. після отримання повістки звернувся до суду з клопотанням про надання йому належним чином засвідченої копії ухвали про відкриття провадження у справі та копій усіх інших ухвал, винесених судом по цій справі, за станом на 9 січня 2008 року. При цьому, гр. Л. зазначив у клопотанні, що ці документи необхідні йому для підготовки до судового засідання 17 січня 2008 року, тому просив їх надіслати якомога швидше. Треба сказати, суддя порушив ще одне право гр. Л. Адже, відповідно до статті 128 ЦПК України, після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову.
Що ж тут можна припустити, як не те, що суддя не хоче, щоб відповідач заперечив проти цього позову. Адже судді відомо, що відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, на їх необґрунтованість, на відсутність у позивача права на звернення до суду або на наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Та очевидно пану Ходоровському Б.В. начхати на те, що наявність у відповідача ухвали суду про відкриття провадження та інших прийнятих судом ухвал є необхідною умовою для належного захисту своїх прав. Адже, незважаючи на все це, за станом на 15 січня 2008 року гр. Л. так і не отримав з суду копій потрібних йому документів. 16 січня 2008 року гр. Л. вдруге попросив суд надати йому ухвали. І в цей раз суд їх йому не надав, внаслідок чого, гр. Л. не зміг підготуватися до судового засідання, щоб належним чином захищати свої права.
29 січня 2008 року гр. Л. втретє звернувся до суду з тим же клопотанням про надання йому копій ухвал. Чекає. Уже підготував і четверте таке ж клопотання (на всякий випадок).
Незрозумілим є те, що копії документів йому не надають і не пояснюють причину цього, хоча зобов’язані мотивувати свої дії. Чи, може, ухвали секретні? Чи, може, клопотань мало? Чи може ...?
Тож, на якому клопотанні (третьому, четвертому чи п’ятому ...) закінчиться ця покрита таємним мороком “правосуддя” історія побачимо згодом. А можливо якась судова інстанція підкаже нам, як побороти свавілля цього судді.
Надія Задума
| 
