|
НЕ ВИСТАЧАЄ СВЯТИМ ЖИВОГО БОГА
Безбожні оці, що називаються
святі,
А на біду, що в світі є, — їм
наплювати.
Навчилися у Бога про благо благати
Й, своїм тлінням гнилим, мучать
Бога й людей:
Христом стояти в Правді, не
навчають дітей.
Хто в світі рушії? — Нажаль нема
їх в Церкві.
Вони у катівнях політв’язнями
сидять,
Років по багато — так сімнадцять -
двадцять п’ять,
Не за грабіж, чи злодійство їх
засадили,
— Не вступились неправді, колін не
схилили.
І нічим вандали їхній дух не
зламали!
Лицарів (катуваннями гнути
втомились)
— Що святу Справедливість мамою
назвали
Й Богу вдячні були в тій землі
де вродились.
Святих вбивають, — як Христа їх
розпинають,
Бо, як Бог стійкі, вони — не
мовчать неправді!
А - ті? — Мовчать, та після
першими співають,
Загиблих славлять, і цим,
лицемірством, раді.
Щоб лицемірство їхнє, свистом не
зустріли
Та Стус Василь щоб віршами не
прогнав,
Пам’ятника славлять, щоб ми не
зрозуміли,
Як — менш Бога знав, та чорту душу
не продав!
* * *
Люди! Люди — швидше Бога
пізнавайте,
Женіть з Церков “спасенних”
лицемірів
Та вірних Богу, на трон Давидів,
висувайте,
Щоб не лише народ — Сам Бог йому
повірив!
Освячення своє з оцього починайте,
За всіх, якщо не можете Христів
нести хрест,
То хоч святе, як в Василя, не
зневажайте,
Й йдучи, як на ГОЛГОФУ, — візьміть
хоч Еверест
І тим, Всевишнього, у собі оживляйте!
| 
