Звертаються до суддів в Україні „Ваша честь”, як і у країнах розвинутої демократії. Але там ці слова вимовляються легко, невимушене, ніби самі злітають з язика, не стримувані свідомістю, звиклою за багато століть суспільного досвіду до виявлення цілковитої довіри людини судді, що править правосуддя. Ці слова настільки високі й глибокі, що аж бентежать у своєму поєднанні. У них не лише висока Божественна Духовність, а й сама суть надбання багатовікової історії земного світового судочинства.
Вірний цьому праведний суддя, приймаючи на себе величезну відповідальність перед суспільством, проголошує урочисту жертовну клятву вірності Його Величності Закону. Навіть, не стільки суспільству, а насамперед самому собі: віднині ніщо, ніхто й ніколи не змусить його вчинити всупереч Закону і власному сумлінню. Він, В ім’я Справедливості, зобов’язується, ні під яким тиском або чиїмось примусом, НЕ зраджувати своєму призначенню заради примарних спокус або хвилинної слабкості.
Англійське слово justice українською мовою перекладається, як судочинство та справедливість. Там, одягаючи суддівську мантію, найвідданіший жрець Феміди вступає в своєрідне братство, де помилка чи злий умисел одного плямують всіх. Ганьба для нього страшніша за смерть. Ось за це (таке шанування — самого Себе) його поважає суспільство й шанують люди. Ось одна судова історія з того світу.
...Суддя Нью-Йоркського суду розглядав справу про порушення правил дорожнього руху зовсім юним дівчиськом. Адвокат наполягав на майже дитячому віці порушниці, намагався переконати суддю бути поблажливим, оскільки його підзахисна досі жодного разу не притягалася до суду. Сама порушниця зі сльозами на очах благала суддю не виносити їй суровий вирок, бо він зіпсує всю біографію і завадить вступу до престижного коледжу. Всі присутні сподівалися на поступливість судді.
Одначе він суворо глянув на зарюмсану звинувачену й пристукнув дерев’яним молотком своє безкомпромісне рішення: винна! І має сплатити чималенький штраф, аби не опинитися у в’язниці.
А потім... встав зі свого місця, зняв суддівську мантію, вийняв з кишені гаманець і заплатив за порушницю штраф. Він був її батьком.
Чи можна уявити подібну картину в нашому українському суді? У нас (будь-де) не таке можна почути біля зали Судових засідань: “Йому вже підмазали, тож вирок буде який треба”.
Зазвичай ми шукаємо правди у Президента, Прем’єра, Верховної Ради, Верховного Суду, Генеральної прокуратури, Уповноваженого з прав людини ..., але при цьому всі добре знаємо, що вони всі повно-владжені тими, від кого нам треба захищати свої права, а не рідко їх треба захищати саме від них – владо-важних. Нам на думку не спаде, що й ці пани повинні звертатися до судді „Ваша честь”. Чому? — Бо й у нас ставлення до тих слів, як до казенних, ми твердо знаємо, що суддя теж грішний, а що він зобов’язаний бути святим, – не припускаємо. І найбільше грішать таким переконанням ті, хто мав би першим стати на захист правосуддя для всіх і кожного — адвокати!
Єдиною силою, яка то там, то там виникає в Україні і протиставить себе беззаконню і свавіллю суддів, є громадськість, що вроджується, як наслідок жахливого суддівства. Легко уявити наскільки важко їй, кволій і немічній матеріально і фахово, протистояти усій цій, традиційно налаштованій проти правосуддя, — кваліфікаційно, матеріально і владо-забезпеченій еліті. Використовуючи головний козир, можливість наймати висококваліфікованих псів, нам пропонують обирати кваліфікованих фахівців до влади. Але кваліфікований злодій при владі – гірше багатократно. Фахівці повинні найматися владою й громадськістю, якій влада повинна виділяти на це кошти.
А Їх Величність: Честь, Совість та Страх перед Богом, оце — терези, зважуючи якими один одного маємо жити усі і тим паче – обирати до влади.
Ось чому, лише: Ваша честь — народе!, — нашими спільними зусиллями, підтримаймо лише тих, хто щиро й хоробро протистоїть беззаконню, не допустімо щоб „еліта” безсовісних законотворців позбавила народ і суспільство права бути захищеними у суді громадськими правозахисниками, бо лише так, Честь держави попаде в руки чесних!
| 
