Знаменна подія

Летичівська районна організація «З’єднання борців за справедливість» та районний осередок громадської організації Комітет виборців України в «Летичівській газеті» напередодні візиту в нашу державу Кароля Войтили — Павла ІІ тепло вітали цей візит. І це при тому, що голова цих громадських організацій за політичними і філософськими переконаннями — запеклий матеріаліст, а за хрещенням і моральними принципами життя — християнин, тобто він вірить в потойбічний світ і майбутнє царство небесне. Він переконаний, що людина проходить через рай і пекло тут, на землі, у реальному житті. Із десяти Божих заповідей визнає сім, вважаючи їх кращими настановами загальнолюдської моралі. А з Нагорної проповіді Ісуса Христа на озброєння у повсякденному житті він взяв такі повчання Спасителя: «Не судіть, і не судимі будете», «Любіть ближнього, як самі себе», «Поступайте з іншими так, як хочеш, щоб чинили з тобою».

Чому ми вітали візит папи римського у Україну?

По-перше, тому, що на святому престолі в Римі вперше за багатовікову історію католицької церкви трон її глави займає неординарна особистість, людина енциклопедичних знань, барвистого і багатогранного життєвого досвіду, смілива ,прогресивна і мисляча. В молодості талановитий письменник, актор, Кароль Войтила брав активну участь в польському русі опору фашистським окупантам, грав у театрі для Армії Людової у п’єсах на антифашистську тематику. Це талановитий оратор і проповідник, визначний богослов і діяч католицької церкви. Він знайшов у собі сили мудрості і мужності осудити злодіяння католицької інквізиції в минулому, розбійницькі так звані христові походи, які несли розорення і смерть та вогнища пожеж у країни Близького Сходу, він, уже будучи на Україні, молився за прощення гріхів католицькій церкві  Польщі, яку польські магнати використовували у власних, далеко не релігійних, загарбницьких цілях на Україні з метою загарбання наших споконвічних земель та приниження і окатоличення українського народу. Павло-Іван ІІ — визначний державний діяч. Його численні візити в зарубіжні країни — то поїздки миру, злагоди, громадсько-політичного примирення, візити сіяча доброго, мудрого і світлого. Папа вітав появу на карті світу незалежної української держави, і вже одним цим все сказано: його візит сприяв зростанню іміджу незалежної України в сучасному непростому світі.

У зв’язку з приїздом понтифіка не можна не звернути увагу на те, як дружно, в єдиному пориві і виключно погоджено діями антидержавних, антиукраїнських сил у нашому суспільстві. Мова йде про братерський союз проросійських, великоімперських сил — Комуністичної партії України та духовенства Української православної церкви Московського патріархату. Напередодні візиту Кароля Войтили в Києві була організована маніфестація протесту цих, здавалось б, антагоністичних сил. Діячі УПЦ Московського патріархату при цьому закликали нас вчитися на гіркому досвіді минулого, коли католицька церква проводила політику насильницького окатоличення українців. Проте вони разом зі своїми новими союзниками — комуністами геть чисто забули гіркий досвід переслідування церкви і віруючих в не так далекі роки радянського комуністичного режиму.

Дні перебування папи на Україні перетворилися у справжнє свято духовного єднання католиків і православних, у грандіозний театр для поширення кращих моральних істин і високої духовності. Візит підтвердив, що наш Президент і його уряд, якщо вони цього справді хочуть, можуть навести лад у власному домі, а не сприяти розгулу анархії і злочинності, як це має місце в повсякденному житті на Україні за часів правління «плаваючого більшовика» Леоніда Кучми. Візит, до речі, сприяв також деякому підвищенню іміджу Леоніда Другого, який значно понизився в очах громадян України після касетного скандалу та відставки уряду Віктора Ющенка. Він, безперечно, благотворно вплинув на поліпшення взаємин між віруючими різних релігійних конфесій у нашій державі, на зростання міжнародного авторитету України на світовій арені. Навіть у такому питанні, як державний статус української мови, Папа Римський і очолювана ним церква дали гідний для наслідування приклад проросійській УПЦ та деяким нашим народним обранцям, котрі не знають і не хочуть знати мови свого народу.