ШЛЯХ ДО
СПРАВЕДЛИВОСТІ
Природа наділила
людину інстинктом самозбереження так, що вона чинить супротив навіть Богові,
використовуючи для цього Божий дар розуму і мудрості, але на свій природній
лад. Боже застереження: “щоб тебе супротивник судді не віддав, а судддя щоб
прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в’язниці не вкинули”, люди,
замість того, щоб сприйняти просто: згрішив — покайся, щоб тебе не судили;
перекручують Духовне на природнє, аби суду не чинити взагалі. У святім Писані
Бог каже: “не судіть, щоб вас не судили, бо яким судом судити будете, осудять
вас”. Люди ж, замість того, щоб судити так, щоб і їх так судили, не судять
взагалі, розраховуючи, що і їх судити не будуть, хоч як би вони грішили. І по
своєму кажуть: не суди – судимим не будеш. Але ж це зовсім протилежне тому,
чого добивається від людини Бог. Бог людям у Святому Писані каже: “лицеміре,
вийми перше колоду із власного ока, а
потім побачиш, як витягти...” Але людям з природи, краще взагалі не бачити
злодіянь інших, вони й кажуть: моя хата скраю – я нічого не знаю. І колоди з
власного ока не виймають, і іншого, з його гріхами, не чіпають. Так легше, ніж
чинити те, що Бог вчить: “а коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому
викажи поміж тобою та ним самим, як тебе він послухає, – ти придбав свого
брата. А коли ж не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб
справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків, а коли не послухає їх,
—скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, — хай буде тобі, як поганин й
митник”. Жодна Церква (релігія), не
виявляє отак, як Бог навчає, усіх негідників, особливо з великими
кишенями? Далі у Писані написано: “не
свідкуй неправдиво”. Тобто Бог домагається свідкування, але правдивого. Люди ж,
природньо, обрали – не судити, бо сам не кращий, бо так їм клопоту менше, доки
біда їх не стосується. Бог вже й прямо пише у Писані: “найважливіше в Законі
покинули: суд, милосердя та віру. Це треба робити, і того не кидати”. Але людям
з природи краще оте видумане: не суди — тебе не судитимуть. Бог ще пише у Писані: “ви десятину даєте...
але обминаєте суд... це треба робити, і того не лишати!”, а люди з природи, хоч
і ходять вже до Церкви, приносять дань, та Бога не слухають, вони чекають щоб
Він за них судив. А Він їх запитує у Писані: “хто поставив над вами Мене за
суддю...?”, далі: “бо Отець і не судить нікого...”, далі: “не судіть за
обличчям, але суд справедливий чиніть!”.
Побожні найбільш глухі до Божого слова, вибирають собі лиш ті слова, які
їм вухо лоскочуть. Наприклад, коли дочекається Бог, щоб було так, як написано:
“недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та гелена
(тобто побожних – ред.), а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре”;
“бо Духовна людина судить усе, а її не може судити ніхто”? І зрозуміло це, бо
як можна засудити людину, котра щиро Духовна й не робить жодного зла? Далі, Бог
(через апостола Павла) запитує: “Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть?
Коли ж будите ви світ судити, то чи ж ви не гідні судити незначні справи? Хіба
ви не знаєте, що ми будемо судити
Анголів, а не тільки життєве? А ви, коли маєте суд за життєве, то
ставите (суддями – ред.) тих, хто нічого не значить у Церкві...”. Так саме Бог
через апостола Павла вимагає чинити й у самій Церкві: “а ввійде якийсь
невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його...”. Люди, з природи своєї не хочуть судити
природнє (орлине, заяче, овече, козляче, коняче, свинське, собаче, а тим паче й
вовче, й гадюче... поводження). Бо кожен, у своїй мірі, має, як не одну з цих
звичок, то декілька, а то й усі і не можуть переродитись у Духовну людину, яка
б зрозуміла і чинила усе написане: ... “служіння осуду — слава, то служіння
праведності тим більше багате на славу” ...: “кожна справа хай станеться
вироком двох чи трьох свідків”. Собачити, Свинячити, чи, у кращому випадку, бути
вівцями, легше — аніж, не лише Богу Боже, але й кесарю кесареве віддати. А саме
так людям Бог наказав. Не лише динарії (податки), не лише суд..., а усе
необхідне для життя тілесного, то кесареве, бо кесар (безбожний) поставлений
Богом вимагати від людей чинити добро і
карати за зло доти, доки люди не зрозуміють, що на трон замість кесаря
(безбожного Царя, Президента) треба садити Давида (Божого Духу – людину), а
суддями ставити святих (чесних). Бо ж сказано ще у Старому заповіті: “і верну
твоїх суддів, як перше було, і твоїх радників, як на початку” та: “правосуддям
Сіон буде викуплений...”, “а Господь ... возвеличиться в суді, і Бог Святий
виявить святість в справедливості!”
—
Ставайте святими.
Іван
Висновок
|
