ПРАВО НА ДУХОВНІСТЬ
(Згідно
діючої конституції) Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.
Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої,
безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і
ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього
права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку,
здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
(Пропозиції змін) Ст. 35. 1. Кожен має право на свободу світогляду і
віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати
ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і
ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
2. Держава не втручається в діяльність Церкви, але не відокремлена від неї.
Народ України єдиний у Дусі Всевишнього Бога, незалежно від віросповідання.
Церкви піклуються щоб до влади не попадали безбожні. Людина, яка визнана радою
Церков нечесною, не вправі займати керівну державну посаду. Чесна людина,
обрана народом на виборах, благословляється радою Церков на служіння для блага
народу. Церква дбає, на засадах духовності, про дотримання народом законів
держави Україна у Дусі Божім.
3. Держава навчає духовності і праву людину, створює в
Божім дусі український народ, єднаючи його на поза конфесійнім пізнані
Всевишнього. Держава відповідає, щоб доросла людина була свідома права, її
обов’язку взагалі і зокрема знання: між злом і добром, совісті.
4. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах
охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав
і свобод інших людей.
5. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.
6. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або
відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі
якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина,
виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою)
службою.
| 
