НАГЛО
ЗНИЩУЮТЬ НАС,
А МИ
ЇМ ХВАЛУ СПІВАЄМО
З
самого початку заснування – липень 2001 року, газета ВМ періодично публікувала
матеріали про загрозу вимирання і дедалі все більше наводила прикладів
жахливого становища смертності безневинних мирних людей.
Дехто вважав це за щось не серйозне, дехто –
перебільшенням, але ось Президент в п’ятницю, 22 червня, в Острозі на весь світ
назвав цифри, що 35-40 тисяч українців за місяць народжується, а 70 тисяч за
місяць помирає. При цьому статистика каже, що 38% не доживають пенсійного віку;
що за кілька останіх років вік людини скоротився на десять літ. Вдумайтесь – в
два рази швидше вмирають, ніж народжуються. Писала недавно газета ВМ і про
експеримент на мухах щодо впливу малих доз радіації, від якої третє покоління
мух стає безплідним.
Президент,
на відміну від інших полі-тиків, давно помітив загрозу вимирання і рятує
ситуацію: то 8,5 тисяч гривень за народжену дитину, то 15. Але не може
Президент впливати на природу, яка перенасичена в Україні цією загрозою вимирання.
Вірніше – може, бо він Президент, але нажаль політика (уся, або майже без
винятку) не направлена на негайне зупинення поповнення радіацією переповненого
нею довкілля.
В
околицях атомних електростанцій ця смертоносна перенасиченість називається атомниками:
„нижче природного рівня”. Мабуть їхній надприродний мозок додумався побачити,
що їхня діяльність, наше життя земне (природне) невдовзі (поволі – день за
днем) зажене в гроби під землю. Тридцять
тисяч щомісячно Україна втрачає населення! За рік, за атомну енергетичну
політику, втрачаємо молодих людей: 30 000 х 12 місяців = 360 000, бо усіх
помирає 70 000 х 12 місяців = 840 000. Отже, саме 360 000 дітей (невідомо
скільки) і їхніх годувальників, працездатних батьків, гине! За що? Навіть під час війни, які
відбуваються після другої світової війни,
згадайте, чи десь за рік стільки гинуло? — Хіба що, як у згадувані
вернетися до голодомору.
Але проти тих війн, де гине в десятки, сотні
і в тисячі раз менше (переважно військових, які погоджуються або й хочуть
воювати, а не мирних, не розуміючих за що вони помирають) — там проти тих війн
бореться весь світ. У нас же ті, хто наживається на атомі, влаштовують
надприродні заходи, щоб їхньою красотою, привабливістю, природнім блиском
талантів і надприроднім талантом організаторів цих заходів запаморочити голови
й тим, хто не їсть свою тихоплинну або раптову смерть за великі гроші
заробітних плат на АЕС.
У
місті Нетішин — супутнику Хмельницької АЕС, як і у інших містах—супутниках,
таких заходів, мабуть більше, ніж по усій області. Починаючи зі спорту: футбол,
бокс, боротьба, волейбол, шахи... і співів, і танців, і інших різноманітних
мистецтв. Оце з 17 до 21 червня на прекрасній базі прекрасної Нетішинської
дитячої художньої школи за чудовою організацією відділу культури і туризму
Нетішинського міськвиконкому відбулося „Солом’яне диво”. І справді диво, і
справді дивно відбулося. Не дивлячись на те, що це вперше на Україні, але
учасників, представників інших областей України було вдосталь. Показали й
рівень майстерності, вони – високий. Ярмарка була, сказати: з музикою, концертом
– не правильно, бо то справжнє театралізоване видовище. Прес-конференція на
початку, круглий стіл, і на завершення прес-конференція, кіно про подію, і
урочисте закриття симпозіуму, і нагородження учасників, вечеря, від’їзд (чи на
дорогу дають – не знаю). І бачили би Ви, які всі щасливі, особливо умовами
перебування на симпозіумі, теплотою прийому, зразковою організацією. А що вже
таланти вирощують, чудотворцями тренерами, викладачами, наставниками –
задивитеся, заслухаєтеся, замилуєтеся. Дух захоплює.
Все
це із якомога широким журналістським
супроводом (як і кожен захід, організований у містах-супутниках АЕС). На
заключній прес-конференції – п’ятнадцять ЗМІ! А під час заключного концерту
пару виступів – високих чинів міста, з обов’язковими словами: „всі кажуть що
АЕС, то страшно, а ось – ви були, жили тут і бачили, приїжджайте ще”...
Смерть за красою
ховається
На
заключній прес-конференції представник газети “Вісник Малозахищених” Анатолій Войтко запитав (після того, як
заступник голови спілки мистецтв України — Титаренко Володимир Васильович
сказав, що краса спасе світ), чи не вважає шановне панство за справедливе, що
краса повинна бути всебічно чистою, служити чистоті душ і довкілля? Чи це
нормально, що за цією справді красою, на території цього ж дитячого закладу, де
відбувся симпозіум дійсно дива, частина дерев загинула, хоч весною цвіли,
частина гине на очах? Стоять поруч: одне – живе, цвіте, а друге вмирає, під ним
вже листя опалого, як восени.
Бідні
ми, щоб показати в газеті в кольорі цю біду, та хто хоче подивиться й побачить
на чорно-білім фото, а у кого сумнів є, – підіть і подивіться. Поруч школа № 1 – по периметру (цього року ще
не зрізані) три дерева вже згинули, стільки ж гине, а ще більше із слідами
минулорічних нападів викидів із ХАЕС. Що робиться з дітьми, як на них впала, така ж, як на ці дерева, біда? Я й
заперечувати не буду, що може то не від радіації, бо кому від цього легше. Чи ж
у цих викидах одна радіація? Може дещо й не з цих викидів, але біля АЕС, це
місто і інші супутники-міста, і саме тут найбільш наглядна біда. Обійдіть інші
дитячі, шкільні заклади, тут, побачите такі ж зболені, ніби обгорілі, ніби
обморожені, але – не природно, дерева. Часто клаптиками, іноді половина дерева
сохне, друга – зеленіє, іноді підряд декілька гинуть, а поруч – зелені.
Піклуються про дерева тут гарно, підбілюють, обкопують, бережуть, поливають,
дороги й ті миють, та що вдієш...
За
законом, нам повинні би назвати цю небезпеку і ліквідувати її, від чого б
конкретно вона не була. А винних, у сотні тисячах безвинно убієнних, – повинні
засудити!
Перед
цією подією на ХАЕС три працівники померло. Хто на робочім місці, кого живим ще
до лікарні довезли. Про одного люди кажуть, що вмер на роботі, а газета
“Перспектива” написала, що його за
огорожею знайшли. Кажуть планово-попереджувальний ремонт був на одному з блоків
ХАЕС. Раніше вивішували інформацію, на ХАЕС хто помер, а тепер багато померати
стало, то й за пліт викидають. Цікаво, якою є статистика в околицях АЕС
стосовно смертей? А ця ж біда літає далеко. Чи не за дорого платимо – ми, люди?
Виберімо жити
Чи
не можемо ми мати такі ж і ще веселіші веселощі без цієї напасті. Яка без
перешкод входе в тіла дерев, усіх рослин, худоби, людей, у все тіло: кістки,
кров і у мозок. В Нетішині буває вже, що й в один день сім’я йде за двома
гробами разом (не від аварії загиблих).
Ні
народження, ні смерть не у наших руках, але вибір: чи вмерти чи жити – за нами!
Виберімо жити.
Іван Висновок
|
