ЯК ЗЮЗЯ ЛЬДОВИЧ АЙБОВ, З ЛЕГКИМ ПАРОМ, ПОРТФЕЛІ ДІЛИВ
Не багато часу пройшло
відтоді, як у Нетішині і в області стали писати й говорити по теледаченню що
ОБЛАСНИЙ дядя дав наказ прокурору НЕТІШИНА - мера в тюрму заперти. Та подія
багато думок закрутила в голові кмітливого Зюзі Льдовича Айбова - як не упустити цей шанс, щоб побільше урвати,
поповнити власний гаманець. А то ця криза геть замучила - народ знахабнів, мзду
платити не хоче. А тут, діти повиростали, грошенят розбещені хочуть, дружина
теж ґвалтує. Може би кум поміг, так все по санаторіях, навіть кришувати нема
кому. Куди не киньсь, як не завал повний, то проблеми. Ще й позови судові всякі
- борги платити треба. А тут такий випадок, чи ж не шанс! Не спав, думав -
думав хитрий Зюзя, додавав, віднімав, множив, ділив. Та й зважився : будь що
буде, а буду дядю просити, може, врахує минулі заслуги, дозволить якось
поцарювати, ну хоч трошки, хоч до виборів.
Довго не збирався,
хутенько подався до губернії. Зустрілись певна річ як годиться з дядьком. Обнялись,
поцілувались, кісточки промили всім, хто жити по-царськи заважає, згадали життя
минуле райське, та й давай думу гадати - як же переворот у Нетішинській владі
влаштувати, і кого в тимчасовий уряд записати. Почали з паханів. Перебрали всіх
бажаючих - тих, що революцію недавно готували. Не потягнуть. Мозків не хватить.
Знову щось наплутають. Обсудили Мопедовну. Та ну її подалі. Вона потім в
екстазі всіх нас в позу буде ставити. Тут, хитрий Зюзя, і каже дяді : для
такого великого діла, я готовий виручити, візьму удар на себе. Дядя подумав, а
кого вже не було, та й дав добро. Все-таки свій, холоп - перевірений.
Примчав Зюзя додому на
крилах. В сурми заграв. Баню натопив. Віників напарив. Та й почав припрошувати
всіх спинки попарити та кваску попити. Аякже. Не своїми ж руками владу
прибирати. Треба бути обережним. Так, про всяк випадок.
Оце й зібрав компанію
на кампанію. Кваском напоїв, спинки попарив… Вичекав, коли почнуть українську
владу паскудити, бо ж варта, а далі, як кажуть, як по маслу … Пора, каже Зюзя,
тут свою владу мати, а після і там зробимо. Та й доки не оговталися, як та
сорока - білобока, став роздавати: тобі портфелі - посаду начальника ЖКО, тобі
- м'яса дешевого на котлети, тобі - підтримку на виборах, і т.д. Потішилась компанія, квасом запила, та й
розбіглась по хатах.
А хитрий Зюзя, хутенько
став збиратись до крісла хазяйського. Краватку від плям почистив. Друга свого
горластого, того, що йому недавно морду били, надресирував, що, коли і як
кричати. Та й почав свою промову репетирувати - часу ж небагато. 26 жовтня (суд меру) вже на носі. Скоро влада буде в його руках!
Та в призначений час,
той план Зюзі за щось зашпортнувся, - суд перенесли. Та ще й на цілий місяць,
аж на 23 листопада. А як прийшло воно, то ще й компанія мовчить: чи то мало квасу було, чи то забагато?
Отак воно буває!
Кричав: "З легким паром!" А вийшло - іронія долі. Отаке то буває -
повернулася задом. Втім, хто зна, вироку ж - ще нема (30-го буде).
А народ, слухав дебати
мера Смишляєва, що то йому прокурор три роки обіцяв, чи то просив, я й не
второпаю по їхньому, але ж народ оце після, як послухав у суді, й запитує мене Микиту: щось не
розібрати, це хто кого судить - прокурор Смишляєва, чи Смишляєв прокурора?
А я й сам не знаю, але
ж час йде а Бог бачить, то й нам покаже, де тепло, а де зюзя й парений прокурор
Микита Митикуватий
| 
