ЯК ГОЛОВА ОБЛАСНОЇ РАДИ ОБЛАШТОВУВАВСЯ У БУЧІ
На персональному сайті голови Хмельницької обласної ради Івана Гладуняка вказано, що він полюбляє простір і зелений колір, не любить дорогих прикрас, не має земельної ділянки, чи поки що не брав такої, та мріє і мріє... побудувати хатиночку - фортецю для своєї сім’ї.
Подивимося, що ж воно насправді значить і повернемося до 17 грудня 2008 року. Саме в цей час жителі міста Бучі почали протестувати проти чергової масової вирубки живого, зеленого столітнього лісу. Виїхавши на місце подій, я став свідком того, що ці факти мають місце, Бригада робітників на чолі з бригадиром різали ліс. На мої зауваження, що мовляв, рубка лісу має відбуватися за відповідними дозволами та законно, а також дерева повинні
бути клеймовані лісогосподарською установою, бригадир показати дозволи не зміг за відсутністю таких взагалі. Натомість пояснив, що він виконує роботи свого працедавця з Хмельницької області. Потім, зв’язавшись з ним по телефону, розповів про цю неприємну ситуацію і запитав, що робити далі. І отримав вказівку тимчасово припинити вирубку лісу, щоб не дратувати «мєстних аборигенів», які справді люблять зелені барви,свого рідного краю. Мною, в свою чергу, було зроблено повідомлення до екологічної
інспекції на предмет законності рубки. Буквально,через декілька годин приїхали представники Державної екологічної інспекції в Київській області, а саме інспектори Ковтунов та Герасименко, і склали акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства, в якому було вказано, що вже зрізано 5 дерев, з діаметром стовбура від 50 см до 1 метра та віком від 100 до 150 років.
відшкодування збитків державі-за такі дерева повинні складати від 5 до 6 тис. гривень за кожне. Хазяїном цієї земельної ділянки, площею 1,3 га, є ніхто інший, як екс-губернатор, а нині – голова Хмельницької обласної, - Іван Васильович Гладуняк та його близькі родичі.
Це цілком природно, оскільки при векторі «Унікальної демократії» та «Українського прориву» соратником з корупції Гладуняка є його земляк - мер міста Бучі пан Федорук.
На своєму сайті пан Іван пише: «вважаю свій дім фортецею. ... Адже моє помешкання - це моя гавань. Там має бути спокійно і затишно, там можна відпочити і побути наодинці з собою.... Люблю, зелений колір, люблю простір, незахламленість. Впевнений, що колись матиму свій будинок. Бо досі мав лише квартири - ніякої навіть ділянки поки що не брав.»
Маємо зазначити, що тут, пан Гладуняк не бреше — фортеця опанується добра і зеленого кольору вистачить -правда, на якомусь етапі пан Гладуняк «зелений колір» почав нищити гірше, ніж монголо-татарське іго в Середні віки, Руську державу. А тому порадимо пану Гладуняку «не скромнічать» і виправити сторінки на своєму сайті щодо земельної ділянки, зазначити, що отримав 1,3 га цінної землі в Бучі зі шкури бучанців, які
роками не можуть отримати свої кровні кілька соток від Федорука. Реалізація мрії пана Гладуняка, в частині будівництва сімейної фортеці, вимагатиме кошторису, щонайменше в півмільйона доларів, а це може дещо перевищувати його офіційний заробіток як скромного посадовця, так і «слуги народу» від партії «Наша Україна».
А стосовно подарунків із сайту Гладуняка «Не люблю, не розумію, не ношу, є тільки недорога обручка. Зізнаюся, що просто не уявляю собі чиновника з величезним перснем на руці чи ланцюгом на шиї. Мені кілька разів намагалися подарувати такі прикраси, та я їх не ношу». Звісно, чого «мєлочіться» на ланцюжки з гайками на пальцях .за кілька тисяч, коли ринкова вартість такої земельної ділянки не менше 2 млн. доларів.
Ось нормальна «прикраса» для людини і чиновника його масштабу!
І в цьому немає нічого дивного, адже гроші краще вкладати в іншій області, щоб не так кидалося в очі «простолюдинам», а тому між Гладуняком і Федоруком існує певний бартер - так як пан Федорук будує на землях Хмельниччини готепьно-туристичний комплекс, вигідно вкладаючи гроші.
Хочемо зазначити порядність, принциповість та законопослушність високо посадовця, який мав би розуміти, що. ці,, спиляні ним дерева, не є кущами чи «деревною рослинністю», а повноцінним столітнім лісом, який, згідно з «Лісовим Кодексом України», є власністю держави. І знищувати його в такий варварський спосіб як незаконно, так і аморально, особливо для чиновника такого рангу.
Шановні співвітчизники! Настає той час, коли слід згадати слова нашого великого поета Т. Г. Шевченка і починати «обух сталить, та добре вигострить сокиру та й заходиться вже будить хиренну волю...»
Віктор Бархоленко,
депутат Ірпінської міської ради
Довідка: Буча — місто обласного значення в Україні, Київська область. Статус міста з 1 січня 2007 року. Селище входить до Ірпінської міськради. Буча розташована за 30. км на захід від Києва, між невеликими річками Бучанкою та Рокачем, поруч з. містом Ірпінь. Територія Бучанськоїміськради - 2657 га. Як стверджує Вікіпедія, в Бучі любили відпочивати столичні міщани та інтелігенція. До наших днів збереглася споруда в стилі лицарського замку
— дача радника правління Києво-Ковельської залізниці Штамма У різні часи до Бучі приїздили Михайло Булгаков, Левко Ревуцький, Марія, Заньковецька, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Ігор Шамо, та інші видатні люди.
Слід зазначити, що земельними послугами Федорука Анатолія Петровича, який народився 10 травня 1972 року в селі Велика Медведівка Красилівського району Хмельницької області скористались і стали сусідами родини Івана Гладуняка Раїса Богатирьова, Святослав Вакарчук, Євген Жовтяк, Микола Лаврук і багато інших державних чиновників.
http://narodnavolya.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=140%3A2009-02-09-12-21-00&catid=52%3Anews&Itemid=53
та газета Подільський Кур’єр № 38 24-30 вересня 2009 року
| 
