Вісник малозахищених

Заповіт подружжя

Ми з дружиною хочемо скласти спільний заповіт, залишивши все своє майно нашим дітям, цьому, хочеться, щоб після смерті одного з нас, .інший залишав-і ся жити у своєму звичному середо­вищі. Чи можна це зробити відповід­но до чинного законодавства?  

Так, відповідно де ст. 1243 Ци­вільного кодексу України (далі ЦК) подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке нале­жить йому на праві спільної сумісної власності. Згідно з ч. З ст. 368 ЦК спільною сумісною власністю под­ружжя є майно, набуте, подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановле­но договором або законом. Відповід­но до ст. 60 Сімейного кодексу Укра­їни майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чолові­кові на праві спільної сумісної влас­ності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (на­вчання, ведення домашнього госпо­дарства, догляд за дітьми, хвороба то­що) самостійного заробітку (доходу). Тому слід мати на увазі, що предме­том спільного заповіту не може бути особиста приватна власність кожного з подружжя (зокрема, майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підста­ві, договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які нале­жати їй, йому особисто).

Особливістю спільного Заповіту є те, ідо після смерті одного з подруж­жя цей заповіт змінювати вже не можна. Кожен з подружжя мас пра­во відмовитися від спільного заповіту лише за життя обох, при ньому така вимова підлягає: нотаріальному посвідченню.

Тобто навіть якщо обставини зміняться і, припустімо, після смерті чоловіка його дружина захоче запо­вісти їх спільне майно не дочці, а племіннику, то вона не зможе цього зробити, оскільки спільний заповіт є узгодженою волею обох членів под­ружжя і без обопільної згоди зміню­ватися не може.

У разі складення спільного запо­віту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з под­ружжя переходить до другого з под­ружжя, який його пережив, і нотарі­ус накладає заборону  відчуження майна, зазначеного у ньому. Згідно із Законом України "Про нотаріат" ця нотаріальна дія може вчинятись лише державними нотаріусами (у  населених пунктах, де немає дер­жавних нотаріусів, посадовими осо­бами виконавчих комітетів сіль­ських, селищних, міських рад на­родних депутатів). Предметом запо­віту подружжя може бути будь-яке майно (рухоме і нерухоме), яке на­лежить відчужувачам на праві спіль­ної сумісної власності.

У разі смерті  останнього з под­ружжя право на спадкування, мають особи, визначені подружжям у запо­віті. А заборона відчуження успадко­ваного майна нотаріусом знімається при одержанні повідомлення про смерть другого з подружжя (на під­ставі свідоцтва органу цивільного стану про смерть), що склали спіль­ний заповіт.

Отже, якщо в "подружньому" заповіті вказано, що квартиру після смерті заповідачів успадковують діти в рівних долях, то у разі смерті чоло­віка його частка автоматично перехо­дить дружині й. вона стає єдиним власником будинку і продовжує жити в звичному для неї майновому середо­вищі. Діти зможуть отримати спадок тільки після смерті матері.

Порядок нотаріального посвід­чення запотів подружжя викладений у Інструкції про порядок вчи­нення нотаріальних дій нотаріуса­ми України, затвердженої накатом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5. Зокрема, у п. 156 Інструкції зазначено, що нотаріус, посвідчує заповіти дієздатних фізич­них осіб, утому числі подружжя;,-які складені відповідно до вимог статей: 1233—1257 ЦК та особисто подані нотаріусу. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. №'7-93^; за нотаріальні дії щодо посвідчення заповітів встановлюється ставка дер­жавного мита у розмірі 0,05 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (тобто 85 коп.).