Атомній монополії на розвиток енергетики
альтернатива Є, АЛЕ ВЛАДА ПРО ЕНЕРГЕТИЧНУ БЕЗПЕКУ НЕ
ДУМАЄ
Виявляється,
що цю газету „ВМ” читають і в Мінпаливенерго України, бо нещодавно редакції
газети надійшла відповідь на публікацію „Проатомна спільнота винайшла як
обдурити світ і своїх” (№ 13(91) від 1-15 липня 2007р.). Оце я поцікавився, у
редакції, як же реагують на публікацію атомники? І мені показали.
Директор
департаменту ядерної енергетики та атомної промисловості Н. Шумова, звичайно що
зацікавлена особа, пропонує таку думку. „Одним з потужних джерел видобування
електроенергії, поряд з нафтою та газом, є використання атомної енергії.” А
оскільки споживання електричної енергії зростає, то „саме тому Уряд України
приділяє велику увагу розвитку атомної енергетики держави та неухильно підвищує
рівень безпеки ядерних енергоблоків. А задля безпечної експлуатації АЕС України
держава приєдналася до низки міжнародних угод, що регламентують діяльність з
ядерної та радіаційної безпеки. В Україні прийнято низку законів, дотримання
вимог яких гарантують безпеку виробництва енергії на атомних станціях.”
Прописні
істини, відомі для нас ще з часів СРСР. Навіть стандартна фраза, якою
закінчується лист: „Саме тому Україна розвиває атомну енергетику, як основу
підвищення добробуту громадян”, звучить не переконливо, бо ми уже вивчили на
собі, як той „добробут” може вплинути на українців. Згадаймо Чорнобиль. А були
аварії на АЕС світу: у США, Японії, хоча й значно менших масштабів, але таки
руйнівної дії на людей і довкілля.
Анатолій
Войтко у своїй статті розвиває дещо іншу думку. А саме, пише про те, що два
ядерних монстри – США і Росія борються у світі за монополію на виробництво і
реалізацію ядерного палива, що дає можливість ділкам від ядерної енергетики
накопичувати великі капітали на цьому, незважаючи на небезпеку, яку несе атомна
енергетика людству. Лобіюючи свої інтереси, ці магнати і не думають розвивати
альтернативні джерела енергетики, які уже давно існують у світі й не несуть
таку загрозу людям і довкіллю як атомна енергія. В цей процес втягується й
Україна. Принаймні, ми чуємо про розбудову Хмельницької АЕС.
Але ми
можемо розвивати у горах і степах України й вітряну енергетику, і сонячну, і...
теплову — нафтогазову, і біологічну тощо. Українські вчені-геологи уже не один
рік пишуть про те, що в районі Чорного моря є колосальні запаси нафти й газу,
родовища, яких, слава Богу, не зачепили в часи СРСР (тоді штурмували Сибір).
Але й за 16 років незалежності України ніхто не взявся їх розробляти. А що
запаси є(!) – свідчить хоча б той факт, що Росія дуже хоче, аби ми спільно
користувалися екваторією Азовського моря, а Румунія ще й досі претендує на
острів Зміїний, який сам по собі їй ні до чого — купа камінців. А ось нафта в
цьому районі усім дуже потрібна.
Але
наші магнати в цю сферу грошей не вкладають, бо ця земля поки що державна. Та й
досвіду роботи на глибині і техніки видобувної у них нема. Але всетаки справа
зрушується з місця. Нарешті підписані договори з однією із американських
компаній, яка займеться цією справою, аби ми менше залежали від Росії в
енергетичному плані.
З
Росією у нас існує іще одна серйозна проблема. Допоки російський флот перебуває
у Севастополі, для України , як без’ядерної держави, завжди існуватиме ядерна
загроза. Адже агресивна ядерна Росія з імперськими амбіціями завжди може
вляпатися у якийсь військовий конфлікт. Тому нема ніякої гарантії, що російські
бази в Криму не отримають свою порцію бомб, в т.ч. і ядерних, якщо до цього
дійде.
Розвиваючи
будь-яку енергетику, наш уряд повинен дбати перш за все про безпеку людей і
довкілля. Адже одна з найбагатших у світі територій з найкращою землею сьогодні
знаходиться далеко не в кращому стані. Промислові райони Донбасу і Запоріжжя
забруднені настільки, що виникає загроза життю громадян. І багато всіляких
неподобств по відношенню до розграбування наших природних багатств (згадаймо
хоча б тотальне вирубування лісів у Карпатах) здійснено уже за роки
незалежності й особливо при кучмівському режимі. І ніхто не несе за це
відповідальність, бо ці люди й досі керують Україною як Нестор Шуфрич або
знаходяться під прикриттям Росії як Ігор Бакай.
Василь Волощук
| 
