Атомне нещастя
на Рівненській АЕС за два тижні померло двоє людей,
а одна отримала інсульт
Про це повідомив
президент ДП НАЕК „Енергоатом” Андрій Деркач, відповідаючи на запитання
учасників спільного засідання (01.02.07 р. у будинку профспілок України в
Києві) правління ДП „Національна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” та
профспілкового комітету Компанії, яке відбулося з обговорення виконання,
прийнятого вперше, єдиного для всіх відокремлених підрозділів колективного
договору.
Відступимо від
теми сьогоднішньої — атомного нещастя для населення України і звернімо увагу на
стратегію того нещастя стати монополістом. Заради єдності усіх її учасників,
для наживи ціною нашого здоров’я і життя, спочатку АЕС були позбавлені права
фінансово звітуватися в обласних центрах де вони розташовані, а це 180 млн.(при
роботі 1 блоку ХАЕС) податків; після – об’єднали профспілки, щоб мати вплив на
формування єдиної політики наживи за рахунок здоров’я і життя українців; далі –
формують окремий фонд пенсійний для атомної галузі...
Для чого все це
робиться?
Щоб плюнути на
безпечне життя суспільства і будувати своє „щастя” на інших нещасті, треба мати
не абияких однодумців. Таких, що за гроші закриють очі навіть на свою
„перспективу” дочасно згинути, не кажучи вже про піклування за ближніх чи за
безпечне довкілля.
Скажете: оцінка
безсовісної брехні перебільшена? – Ні! Ані — трохи. Ось цей самий Андрій Деркач
президент цієї ж компанії, на цім же засіданні заявляє: „Приємно, що за звітний
період не зареєстровано ані професійних захворювань, ані аварій” (газета „Атомник України” 8 лютого
2007 року № 6 (324) стаття: „Перспектива соціальна та Економічна”).
На одній АЕС за
два тижні двоє вмерло, один інсульт – хіба варт реєструвати? Коли голова
профкому ДП НАЕК „Енергоатом”, Олексій Лич, каже, що доходи працівників
збільшилися загалом на 10%, а мінімальне підвищення середньої заробітної плати
відбулося на рівні 25,5%, соціальний стандарт на одного атомника – 6654 гривні?
В тарифі на електроенергію, за його заявою атомники отримали майже у двічі
більше коштів на соціальний розвиток Компанії, ніж торік. Що ж, ми раді, за
тих, хто ще працює – хто ще живий. Підносьте ще тарифи – платитимемо спокійно.
Бо ж скільки смертей, і інсультів, туберкульозів, і різних інших хвороб
смертельних поруч АЕС — ніхто не проговориться, не звітуватиме.
Про це, щоб не
проговорилися, Компанія добре піклується. Щоправда, як кажуть, бувають зриви на
виробництві, нема, нема, та й хтось проговореться. Наприклад, Андрій Деркач –
президент Компанії. За його словами термін, культура безпеки, про який ми
багато говоримо, так і залишиться тільки терміном, якщо у монопрофільному
„атомному” місті будуть проблеми з теплом, у дитячому садку – з харчуванням, а
у школі, приміром, — з комп’ютерами. Ще менш вірогідно, що культура безпеки
буде там, де нема соціальної справедливості.
Оце так каже.
Оце така справедливість соціальна, оце така „культура безпеки” .— Прагнеш АЕС,
—отримаєш тепло, терпиш за два тижні два
мерці і один інсульт (на колектив одного підприємства) – отримаєш „соціальну
справедливість”, про яку тим, хто не працює на АЕС, і мріяти заказано. Мруть собі, і раді, що хоч
хтось поруч не безплатно гине. А ще житло їм будуватимуть, і медичне
страхування зроблять. Все ж на душі легше. Містам „монопрофільним – атомним”
(їх мешканцям) нема чого хвилюватися – АЕС “піклується”.
В Нетішині,
наприклад, ХАЕС для медиків на ремонтні
роботи дає 100000 гривень. Крім цього, особисто Андрій Деркач – президент НАЕК
„Енергоатом” (був там 18 грудня 2006р.) виділив своїм розпорядженням 55000
гривень на закупівлю стільців, столів, ліжок, карнизів, тюлі, білизни,
холодильників, пилососів. До всього ще й телевізора.
Питається: чого
не хворіти? Приміром, для цього ж лікувального закладу заплановано придбати за
кошти енергетиків (ХАЕС чи НАЕК – точно не відомо) апаратуру на один мільйон
гривень... В „Енергоатом”, відокремлено від держави, створено єдину систему
соціальних пільг і гарантій як працівникам, так і пенсіонерам. Компанія
особливо приділяє увагу пенсіонерам, адже після звільнення, вони (поза впливом
АЕС), можуть розв’язати язика. Пенсійних доплат виплачено на суму, що перевищує
21 млн. грн.
А як ви думаєте,
за оці мільйони: смертей, калік, хвороб невиліковних — зменшиться?
Ні! Звичайно –
ні! То для чого ж так жбурляє мільйони ця галузь?!
Не важко
здогадатися. Прослідкуймо, за чим шкодують атомники. Олексій Лич (цитати з цієї
ж газети „Атомник України”): „Нажаль нам не вдалося закласти в тариф (знову
тариф, який усі ми, мешканці, платимо)
на електроенергію заробітну плату для пуску третього енергоблока Хмельницької АЕС... Сподіваюся, що у
подальшому ми при перегляді тарифу зможемо аргументовано довести необхідність
включення додатково у штатний розклад посад, які будуть використані під час
введення в експлуатацію ХАЕС – 3”.
Ще чим бідкаються
атомники? Сергій Ростовцев, заступ6ник голови профкому ХАЕС (переклад з
російської – автора): „У відповідності з положенням усім станціям встановлено 35 тис. гривень в місяць
на здійснення благодіяльності. Коштів реально не вистачає. У нас розпочинається
будівництво нового енергоблока. Потрібно проводити громадські слухання.
Додаткові кошти на благодіяльність можливо знайти в межах нашого кошторису на
соціальний розвиток...
Дуже не просто
нашому директору відмовляти людям і громадським організаціям, які живуть в
тридцяти кілометровій зоні... До того ще силові структури щорічно вимагають від
атомних станцій задовольняти їх потреби в бензині. Сума ця складає тримісячний,
а то і чотиримісячний резерв по благодійності. А відмовити силовикам неможливо,
бо почнуться санкції.”
Оце й вам
відповідь. Помножте самі 35000 на 3, або на 4 і отримаєте цифру(офіційно
заявлену з високої трибуни), якою ХАЕС купляє силовиків. А ви хочете корупцію
побороти силовиками? ... У минулім номері ВМ № 3 (81) в публікації: „Атомники розуміють”,
писалося, що більшість населення уже
пов’язує причини своїх, не лише соціальних, бід, хвороб і вимирання з
діяльністю АЕС. То ж купити треба населення і громадськість, щоб на громадських
слуханях за будівництво нових ядерних реакторів голосували. Та силовиків — щоб
тих, хто не продається ні за які гроші, до послушання схиляли.
Григорій Цвях
| 
