Вісник малозахищених

БОРОТЬБА ЗА КОНСТИТУЦІЮ  НАРОДУ УКРАЇНИ

Вибори змушують політичні сили боротися за те, щоб у них не забрали оте, що під час владування награбували,  і вони хочуть змін Конституційного ладу, вдають, наче роблять це в ім’я народу, але роблять це без Народу. Народ щоб й надалі не бути битим, хоче мати свою Конституцію. Свої варіанти розробляють кожна політична сила, Партія регіонів і БЮТ навіть домовляються спільну прийняти і теж для нас, та що чекати череді, коли вовки змовляться?

Наводимо приклад Конституції, що видається за альтернативну існуючій і Президентській, що справді є демократичнішою ніж ті, з якими нас вже ознайомили, але чи спроможною змінити життя наше на краще?

На громадських слуханнях «Права людини. Модель для нової Конституції України» у Києві 26 травня, харківські правозахисники презентували новий проект Конституції України.

Але правозахисник з Нетішина каже, що вона не народна

«Чинна українська Конституція проголошує найвищою соціальною цінністю права і свободи людини. Це означає, що держава мала би витратити всі резерви на те, щоб рятувати життя і здоров‘я громадян, наприклад, продати останню машину, щоб зробити дитині операцію з пересадки кісткового мозку. Але цього зараз не відбувається, а навпаки, якщо подивитися на практику, яка існує в умовах кризи, можна побачити, що на таких речах як життя і здоров‘я економлять, особливо на місцевому рівні», - заявив співголова Харківської правозахисної групи Євген ЗАХАРОВ. На його думку, це «підриває довіру» до основного закону, «Популізм з тексту Конституції має бути прибраний».

Неозброєним оком видно, що правозахисник Є.Захаров на цей раз захищає не те що потрібно народу. Сам назвавши святе, для людини, святим, й називає популізмом. Адже вірно наведено приклад, що по-людськи продати машину, щоб спасти людину, то чому ж це популізм? Навпаки, Конституція повинна бути такою, щоб це не було популізмом. Права і свободи повинні бути найвищою соціальною цінністю! Прибирати це з тексту Конституції — злочин проти інтересів народу!

Автор тексту нового проекту Конституції України - Всеволод РЕЧИЦЬКИЙ зазначив, що в ній “відображення основних положень Європейської конвенції з прав людини. Як на мене, то  й оцим харківські правозахисники, переплюнули  європейців, вважаючи, що “будь-яка людина (громадянин чи негромадянин України, іноземець чи особа, яка тимчасово або довготривало перебуває на території України) має почувати себе в Україні як на шматочку території Європи”. Бо у європейців піклуються вперед про свій народ, щоб почував себе вдома європейцем, але був свідомий того, що українцем, наприклад, бути краще! В.РЕЧИЦЬКИЙ навпаки, радіє тим, що в ділянці прав людини Конституція “втрачає свій національний характер”. Якщо ми за те щоб Україна ввійшла у європейський простір, то чому нам бути у європейськім просторі не українцями? Звичайно Бог повинен бути один (бо Він, Всевишній, і є один, лише пізнаємо ми ЙОГО по-різному), але народів повинно бути багато, бо так цікавіше! Бо Бог сказав, що всі народи, всі язики Йому поклоняться.

Є. ЗАХАРОВ, як не дивно, висловився щодо внесення до Конституції норм Міжнародного права наче інопланетянин: “Внесення цих норм до Конституції закріплює їх на найвищому рівні і має змінити ставлення держави до дотримання цих прав. Це може примусити органи державної влади звернути більшу увагу на практику Європейського Союзу, змінити ставлення до дотримання основних прав і свобод і з боку суддів, і прокурорів, і правоохоронних органів”. — Хіба ці ж міжнародні норми діюча Конституція не зобов’язувала  діяти? І що вони змінили? — Нічого, бо користувався ними, як і іншими добрими законами, лише той, хто купував суддів - Зваричів. 

Є.ЗАХАРОВ і правозахисна група, вирішуючи права і основні свободи людини, за орієнтир добре бере передовий досвід, але не добре не бере основного досвіду всієї історії людства. Згідно якого завжди ставала вічною та норма закону, яка закладена споконвіку у Святому Писанні. Навіть антихрист Ленін украв з Біблії знамениті фрази: “вчитися, вчитися, вчитися” - у Біблії це слово повторюється чотири рази; “хто не з нами, той проти нас” ...  У пропонованій Конституції харківської правозахисної зроблено все, щоб згадування Бога там не було. Що це означає? Президент тепер не буде клястися на Біблії? То кому він буде клястися, як не Богу? В усіх хитрих, але підлих, на таке запитання відповідь заготовлена — народу. Але ж служать сатані - дияволу — злочинцям, грабують народ! У Народу України, як і у будь-якого іншого,  два шляхи: до диявола або до Бога. Якщо Є. Захаров і Харківська правозахисна група вибрали йти шляхом не до Бога, то нам їх шкода, бо народ України, слава Богу, вже достатньо битий солоденькими обіцянками сатани і хоче Бога! 

Стиль їхнього варіанту Конституції гарний, грамотний і справедливо зауважив Є.Захаров, що парламентський контроль за дотриманням прав і свобод людини з боку Уповноваженого Верховної Ради з прав людини має бути більш дієвим. Слушно також в проекті додано розділ «Громадянське суспільство», в якому закріплюються засади позапарламентського контролю за здійсненням прав і свобод, але й вони не достатні і не вичерпно щирі для організації громадського контролю влади. Справедливим у Конституції повинно бути усе, а тоді вже грамотно і гарно. Бо не будеш жити й у золоті, якщо нема хліба.

Є.ЗАХАРОВ розподіл повноважень між гілками влади називає складними, і тут таки визнає, що “у проекті вони відображені”. Тобто, не вирішені — лише відображені! Як  же тоді, ця справді правозахисна організація громадянського суспільства,  заявляє що для неї “важливим є одне – дотримання прав і свобод людини”. Якби це було справді так й у запропонованім проекті Конституції, то проект насамперед би вирішив складні питання гілок влади. Адже в них й заховані наші біди. Наприклад, про правоохоронні органи, у законодавстві ніде нема щоб з них на місцях, де вони діють, запитати за беззаконня, і навпаки, вони скрізь є, щоб приймати участь, а іноді й творити або й очолювати корупцію, беззаконня і свавілля. То хіба досить відображення? Що ж їх зупинить?

За словами Є.Захарова, завданням правозахисників є переконати авторів інших проектів Конституції і суспільство в цілому, що розділ про права людини і основні свободи потребує суттєвого оновлення. Але ж переконувати тих, хто вже її переробив, як і тих, хто вже 13 років стогне від недолугості, закладеної у цім розділі, не треба, бо вже давно, або самогубці від безсилля, або за вила беруться.  То ж це — ширма, за якою ціль, пропхати багато у чому антинародний проект Конституції України, в угоду — кому?  Точно не Народу!

Що це саме так, підтверджує той факт, що й звертаються автори проекту не до Народу, щоб виконати наче своє завдання “переконати народ”, а до: «Я сподіваюся, що нас підтримають організації громадянського суспільства, зокрема – Громадянська Асамблея України, яка об‘єднує більше ніж 400 громадських організацій в Україні і завданням якої є ухвалення нової Конституції», — сказав Є.ЗАХАРОВ. А що це означає? Що ще створюючи Громадську Асамблею з громадських організацій, правозахисної діяльності яких, Народ України, не відчув на собі, задумано її щоб обійти народ, при вирішені питання, якою має бути Конституція України.

Господи! Дай Народу України

Божу Конституцію!                              Анатолій Войтко       Голова Ради “З’єднання борців “За справедливість”  

Використано матеріали 

УНІАН, 26.05.2009