Восьмого травня 2008 року, державна виконавча служба, міліція, прокуратура і суд в м. Нетішин Хмельницької області вчинили, шляхом беззаконня і свавілля, виселення з квартири Вялих Тетяну Михайлівну та її сина Вялих Андрія Олександровича.
Відбувалося це так: 8 травня 2008 року з 10 години працівники міліції допомагали виламувати двері в квартиру №6, що на проспекті Незалежності, 3, і виселяти Вялих Т.М. та Вялих А. О., які згідно з порушеною кримінальною справою на час виселення були потерпілими від злочину - шахрайства вчиненого з їхньою квартирою.
Виселення проводилося за рішенням суду, в резолютивній частині якого прізвищами тих, кого потрібно виселяти є “В’ялих” (прізвище з апострофом). А прізвища тих, кого допомагала виселяти міліція є “Вялих” (без апострофа) (згідно з їхніми паспортами, які є документами, що посвідчують особу, згідно яких й повинно проводитися виселення). Тобто, якщо йти за законом, а так повинно бути, то міліція допомагала виселяти осіб, яких суд не виселяв.
Вялих А.О., всупереч Закону України “Про виконавче провадження” не був повідомлений ДВС про виселення. Тому, його виселення є грубим порушенням Закону України “Про виконавче провадження”. У виконавчому листі судді Нетішинського міського суду Ходоровського Б.В. та в постанові ДВС, про виселення Вялих А.О.(18 років) взагалі не йшлося. — Виселили, бо так хотіли шахраї! Згідно статті 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника, при виконанні судових рішень, а також питання про проникнення до житла чи іншого володіння боржника при виконанні судових рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Такого подання, чи рішення по Вялих Андрію Олексійовичу, навіть на вимогу, ніхто не показав. А міліція не захищала його конституційного права на недоторканість житла, особи. Міліція і ДВС протиправно діяли на підставі виконавчого листа, який не відповідає резолютивній частині судового рішення про виселення, а отже вимогам статті 19 Закону України “Про виконавче провадження”. Про те, що міліція і ДВС діяли протиправно, їм заявляв голова Ради громадської організації “З’єднання борців “За справедливість”, голова редакційної ради загальнодержавної газети “Вісник малозахищених” – Анатолій Войтко, який згідно із Законом України “Про об’єднання громадян “ має право (ст.20) представляти інтереси членів громадської організації “З’єднання борців “За справедливість” Вялих Т.М. і Вялих А.О. перед державними органами (ДВС і міліцією).
Крім цього, він є представником Вялих Т.М. як потерпілої по кримінальній справі по шахрайству і по цивільній справі по квартирі. Але його міліція витягла з другого поверху від квартири майже на вулицю так, що з нього й взуття позлітало, порвали взуття, він заявив про це начальнику міліції і прокурору м. Нетішин, показував віддерту підошву в туфлі і свої руки, порвані пазурами міліціонерів, але ці факти відмовилися фіксувати.
На події був працівник міліції з відеокамерою, з його слів - експерт-криміналіст і фіксував все на відеокамеру. Начальник міліції Лубко А. О. повідомив голові редакційної ради загальнодержавної газети “Вісник малозахищених” Анатолію Войтку під час його заяви начальнику міліції в кабінеті про те, що відбувається, що він спеціально надіслав експерта з відеокамерою, щоб ніхто після не казав, що там було те, чого не було.
Оскільки, відеокамера фіксувала дії голови Ради громадської організації “З’єднання борців “За справедливість”, голови редакційної ради загальнодержавної газети “Вісник малозахищених” Анатолія Войтка під час захисту інтересів членів організації, ми письмово просили дати нам офіційно копію відеозапису, але нам відповіли, що ніяких записів ніхто не дасть. І все, і що їм Конституція, Закон про інформацію — міліція творить беззаконня!
Працівникам міліції (чотирьом присутнім на виселенні – 8 травня) повідомлялося, що 7 травня 2008 року прокурору подана заява з вимогою внесення касаційного подання на незаконні судові рішення Нетішинського міського суду та апеляційного суду Хмельницької області про виселення. Але, прокуратура не поспішає захищати закон, а міліція застосувала силу до потерпілої від шахрайства, допомагаючи шахраям, хоч сама порушила кримінальну справу.
Голова Ради ГО ЗБЗС, голова редакційної ради газети ВМ Анатолій Войтко, захищаючи і представляючи права, свободи та законні інтереси Вялих Т. М. та Вялих А. О. – членів громадської організації «З’єднання борців «За справедливість», діяв у відповідності:
- з вимогами преамбули Конституції України: „дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов життя”, „прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну,правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю;
- з вимогами Конституції України:
ст.1 (щодо правової держави);
ст. 3 (щодо „Людина , її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість визнаються найвищою соціальною цінністю.Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави”);
ст. 8 (щодо: „В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу... норми Конституції України є нормами прямої дії”;
ст. 13 (щодо: „Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності...”);
ст. 19 (щодо: „Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .”);
ст. 21 (щодо „усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.”);
ст. 22 (щодо „Права і свободи людини і громадянина,закріплені Конституцією,гарантується і не можуть бути скасовані.”);
ст. 27 (щодо: „Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.”);
ст. 28 (щодо: „Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню.” );
ст. 29 (щодо: „Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.”);
ст. 30 (щодо: „Кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду ... інакше як за вмотивованим рішенням суду.”);
ст. 32 (щодо: „Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.”);
ст. 34 (щодо: „Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.”);
ст. 36 (щодо: „Громадяни України мають право на свободу об’єднання у ... громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод...”);
ст. 37 (щодо. „Заборона діяльності об’єднання громадян здійснюється лише в судовому порядку.”);
ст. 41 (стосовно Андрія Вялих, щодо: „Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю...” Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним;
ст. 48 (щодо: „Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло”);
ст. 57 (щодо: „Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.”),
ст. 59 (щодо: „Кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільний у виборі захисника своїх прав.”);
ст. 60 (щодо: „Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.”);
ст. 61 (стосовно Андрія, якого виселили за компанію, щодо: „Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.”);
ст. 64 (щодо: „Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.” );
ст. 68 ( щодо : „Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності .”);
ст. 92(щодо: „Виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина;
7) правовий режим власності;
11) засади ... діяльності... об’єднань громадян, засобів масової інформації;
14) .... судочинство, ... діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату...;
22) засади цивільно–правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Спочатку Войтко один, а після до нього приєдналась 80-річна пенсіонерка Міра Ілларіонівна – став проти державного виконавця та трьох озброєних навіть відеокамерою працівників міліції.
Після, коли ці працівники не змогли фізично відтягти від дверей Войтка з бабусею, викликали ще одного здорованя в формі і тоді, викручуючи руки, волочачи і штовхаючи так, що й туфлю одну порвали, одну з ноги зняли, дісталися дверей шахрайськи відсудженої квартири у Вялих Тетяни та Вялих Андрія. Представник шахраїв (під керівництвом державного виконавця та під прикриттям чотирьох працівників міліції, знімаючи на відеокамеру), сокирою вибили двері й поставили свої.
На час цієї події (08.05.08) Вялих Тетяна по кримінальній справі стосовно шахрайства з цією квартирою була визнана потерпілою. Отже, виселено правоохоронцями за рішенням суду не правопорушників, а потерпілих.
Чому так впевнено почувають себе і так зухвало та нагло поводяться беззаконно працівники суду, державної виконавчої служби, міліції? А. Войтко до хрипоти кричав їм – ви порушуєте закон, тлумачив чому, а вони й далі й ще більш нагліючи, не допустили його – представника Вялих Тетяни та Вялих Андрія до участі до примусової дії, не допустили його, як керівника громадської організації, в якій є членами Вялих Т. та Андрій, не допустили його і як журналіста – голову редакційної ради газети ВМ...
Чому у працівників міліції така певність, що їх за все це беззаконня не покарають? Хто до сьогодні за всі ці порушення Конституції України, перераховані тут, склав, хоч якийсь папірець? Прокурор - ? УМВС - ? Скажіть, якщо так топчеться державними службовцями Конституція України і ніхто належно не відреагував навіть на офіційні телефонограми, а навпаки – усі скарги, всупереч ЗУ “Про звернення громадян”, переслані на перевірку тим, хто чинив ці злочинства — за що ми їм платимо зарплату?
Якщо не вдасться залякати Войтка адміністративними справами (вже проти нього порушено дві – які саме ще не знаємо, бо ніхто протоколів не складав і на підпис не давав), певне, щоб виправдатися, вони почнуть шукати свої радянські інструкції. Звісно, що ті інструкції не відповідають перерахованим тут вимогам Конституції, а хто ж Конституцію виконає? Хто захистить її?
Несором захисникам шахраїв мститися й бабусі. Вона справно платить за електроенергію, але їй квартиру відімикнули від електромережі.
В травні 2008 року борці за справедливість звернулися в суд з позовною заявою про визнання права власності. Ухвалою судді Свіреди було розпочате провадження по справі, призначене попереднє слухання, розіслані повістки. Але це комусь не сподобалося і вже є інша ухвала (хоч попередня не скасована), іншого судді (горезвісного Ходоровського Б.В., з яким ГО ЗБЗС знаходиться в позасудовім і в судовім спорі і про якого Секретаріат Президента повідомив борців за справедливість,що вирішується про його покарання на вимогу борців).
У цій ухвалі надано строк для виправлення аж трьох недоліків. Виявилося, що цей суддя грамотний на замовлення, бо ж він, щоб не брати позовних заяв від борців за справедливість в інтересах громадян, написав в Ухвалі, що суд то не державний орган. Оце зараз Рада суддів Хмельницької області вирішує, як цей грамотний, придумкуватий суддя додумався до такого, а що ж він в цей раз насудить? За законом він повинен взяти самовідвід, а по совісті — піти з суддів, щоб не ганьбити безмірно хоч якесь правосуддя, щоб злочинно не калічити долі людські.
Та навряд він на таке спроможний. Призначив на 16 червня на вихідний день слухання, наче помилився, та коли йому Войтко заявив, що це знущання зловмисне над людьми, бо так вже вдруге викликають на вихідні, то Ходоровський заявив, що він очей не відводить, як дивиться людям в очі. На те йому Войтко відповів, що бувають безсоромні, де б й собака відвів очі від стиду, де б людина скрізь землю провалилася, а ті що звикли в неправді жити — очей не відводять.
Василь Зуб
| 
