Не поспішайте назвати це тавтологією, бо біда така чатує нині й на вас. Чи ви думаєте, що якщо справа буде на 38000 доларів, то міліція чи прокуратура, чи суд, чи державний виконавець, чи ще хтось з державних органів і посадовців стануть вас захищати, без зазіхання на шмат від цієї суми?
У всякому випадку, наведемо вам факт, а ви прикиньте, чи є у вас шанси бути цими державними силами помилуваним. Ось що писав Вялих Андрій Олексійович начальнику Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області Лубку А.О., надіючись, як і ви напевно, на захист від беззаконня:
“8 травня 2008 року я прийшов у свою квартиру №6, що на пр.Незалежності, 3, але там знаходилися співробітники міліції, які мене не пустили”.
Звичайно ви вправі подумати: раз міліція не впустила, так напевне мала на це право. Але ж, якщо ви навіть не юрист, то очевидно знаєте, що виселяти з квартири людину, навіть у державах з паршивою демократією, без документа на це не можна. В Україні такий документ називається - виконавчий лист. — Не знаю чи повірити, але Андрія Вялих виселили — без будь-якого документа на його виселення. Оце ж він, як і ви, надіявся на міліцію, на прокурора, на суд, на державну службу — на державних службовців цих служб, що захистять його інтереси. Розписав їм їхні беззаконня та просив зупинити. А що вийшло?
Виселення проводилося за судовим рішенням, в якому прізвища Вялих серед тих, кого потрібно виселяти (згідно з паспортом, який є документом, що посвідчує особу) — не було. І у виконавчім листі, не написано, що Андрія треба виселити. Всупереч Закону України “Про виконавче провадження” Андрія ніхто не повідомив про виселення. Постанову про відкриття виконавчого провадження йому не надсилали.
Тобто, Державна виконавча служба (далі ДВС) виселила, а міліція допомогла виселяти особу, яку ні суд, ні ніхто інший, законно, не виселяв.
“Чому міліція не захищає мої конституційні права на недоторканість житла?” — запитував наївний Андрій, у згаданій заяві на ім’я начальника міліції. Думав, що міліція схаменеться, вказував на конкретні норми, що виконавчий лист не відповідає вимогам статті 19 Закону України “Про виконавче провадження”(а точніше було би написати, що він його взагалі не стосується - автор). Що згідно статті 376 ЦПК України “питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника, при виконанні судових рішень, а також питання про проникнення до житла чи іншого володіння боржника при виконанні судових рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби”, а такого подання, чи рішення по ньому, навіть на вимогу, ніхто не показав.
Отак, законно, ще 08.05.2008 р. просив наївний Андрій начальника міліції забезпечити його права.
Невблаганною до захисту прав Вялих Андрія Олексійовича була, й до сьогодні є, прокуратура міста Нетішина. Більше того, справа нині вже виглядає так, що саме ця державна служба сприяє цьому беззаконню. Бо як розцінити те, що прокуратура не хоче вперто захищати у судді вдову й сироту, які без будь-яких доходів на існування? Як вирішить суд, чим закінчиться справа, то інша справа, а захистити їхні законні права у суді прокурор повинен (навіть тоді, якби вони були злочинцями). Не хоче, — чому?
Що ж, захищають, як уміють, інші. Пишуть то туди, то туди, шукаючи правди, по всіх прогнилих неправдою державних закладах, дедалі більше виявляючи по їхніх відписках правду. І дійшла одна із справ аж до Верховного суду України. Повідомили звідти (усіх учасників справи), що взяли нарешті до розгляду, чого теж буває не легко домогтися, в інтересах малозахищених, і запропоновано у цім повідомлені відповідачам - шахраям, в чиїх інтересах відібрали в Андрія державні службовці квартиру, дати заперечення на касаційну скаргу. Побачили таке повідомлення і, знаючи натуру злочинців, борці за справедливість випередили їх, надіславши вимогу до Верховного Суду України (далі ВСУ): якщо щось надійде від них, то до початку розгляду справи у касаційному порядку, просимо надіслати копії. Те що з відти надіслали (що надійшло до ВСУ від шахраїв), шокувало своєю наглістю навіть борців за справедливість, які постійно воюють зі злом беззаконня.
Прокурору м. Нетішин
Копія:Начальнику МВВС м. Нетішин
Голові суду м. Нетішин
Гр-на Вялих Андрія Олексійовича…
ЗАЯВА
Повідомляю Вас, що я не маю будь-яких претензій майнового, морального характеру до Шахрая К. (ім’я не вказуємо) з приводу купівлі-продажу квартири № 6 в буд. № 3 по пр-кту Незалежності м. Нетішин.
В разі перебування в Вашому провадженні будь-яких справ щодо нього за моїми чи від мого імені заяв, прошу такі провадження закрити.
(дата фіктивна) (підпис фіктивний) А.О. Вялих
І ми, від імені Андрія, негайно звернулися до прокурора міста (оскільки, надіємося, що слідство по цій справі колись все таки буде, не називатимемо ще прізвищ, замінимо, назвемо умовно - шахрай К.).
26.1108р. шахрай К. надіслав до ВСУ заперечення Касаційної скарги (справа №6-7663ск08) на рішення Нетішинського міського суду від 28 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 10 квітня 2008 року, яке є ще одним злочином по суті шахрайства, тому просимо прокурора застосувати ст.ст. 95, 97 КПК України.
Це стосується доданої Шахраєм К. до заперечення ксерокопії заяви Вялих Андрія від 10.11.2008 року про відсутність в мене, з приводу купівлі-продажу моєї квартири, претензій до шахрая К., якої я не писав і не міг писати, бо ж в грудні 2007 року та в січні 2008 року приймав участь і підписував багато правових документів з претензіями насамперед до цієї особи, якого вважаю головним виконавцем шахрайства у відбиранні у нас шляхом обману нашої квартири. Десятки процедур у судах, прокуратурах і органах МВС: допитів, очних ставок, судових слухань, пояснень, клопотань тощо, за участю Андрія Вялих фіксовані кожна письмово або звукозаписом і жодна не містить такої заяви. Про неї я дізнався саме від Верховного Суду, дякуючи Богу, що ми звернулися з клопотанням надіслати нам заперечення, якщо вони будуть і що ВСУ надіслав нам, лише так бачимо її і маємо можливість спростувати.
Я, Андрій Вялих, категорично відмовляюся від такої заяви і наполягаю на її вилучені із справи.
Крім цього, вимагаю негайно надіслати мені підтвердження (або заперечення) того, що я надавав (надсилав) таку заяву органу чи посадовій особі прокуратури м. Нетішин. У разі підтвердження, прошу надати копію документів (витягів), в яких зафіксоване надання (надіслання) такої заяви.
І що ви думаєте? — Прокурор міста Гончарук В.В. прямо на цім зверненні написав: “Повернути Вялих, оскільки в провадженні прокуратури відсутні провадження у справах Вялих А.О.”. Навіть, якби в прокуратурі й справді не було нічого щодо Андрія, так все одно ж це є повідомлення про злочин. То хіба так має діяти прокурор при повідомлені про злочин?
У цім випадку можливі два варіанти, або все відомо і не збирається робити те, що належить за законом, або робить вигляд, що не все зрозуміло. Тому написали ми негайно, з цього ж приводу ще одну заяву, більш детальну.
Заява. У заперечені від 26 листопада 2008 року на касаційну скаргу до судової палати у цивільних справах Верховного Суду України по справі №6-7663 ск 08 за позовом Вялих Т.М. та Вялих А.О., шахрай К. надіслав судді ВСУ Мазурок В.А. ксерокопію заяви Вялих А.О. від 10.11.2008року, яку я наче надіслав на адресу суду, міліції і прокуратури. Такої заяви (див. у додатку) я не писав і видно неозброєним оком (див. додаток із справжніми моїми підписами), що підпис в цій заяві не мій. Відповідно до ст.ст. 215. 216 ЦК України визнаю заяву злочином проти мене і вчинений в ній правочин — недійсним і нікчемним. Його застосування, зацікавленими сторонами, створило мені негативні правові наслідки, з нанесенням мені збитків та моральної шкоди (незаконного позбавлення права власності на квартиру, цим грубо порушили мої права передбачені ст.ст. ... ЖК України, ... ЦК України, ст.ст. ... Конституції України), які підлягають відшкодуванню винною стороною, бо відповідно до ст. 234 ЦК України є наслідком застосування фіктивного правочину. Крім того, з заяви шахрая К., випливає, що суд врахував цю заяву як доказ по справі без розгляду її в суді в порядку ст. ст. ... ЦПК України. Цим самим грубо обмежив мої права і позбавив належного судового захисту відповідно до ст.ст. ... ЦПК України, ... Конституції України та іншого діючого в Україні законодавства і прийнятої практики судочинства. А це, у свою чергу, мало негативні наслідки для винесення справедливого рішення суду та позбавило мене незаконно права власності на житло і на достатній життєвий рівень, мало і має великий вплив на приниження моєї честі та гідності в оточені і в суспільстві.
Наведені обставини і наявні докази, вказують на умисну участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину за попередньою змовою групою осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення, з використанням фіктивної заяви з підробленим підписом, щоб позбавити мене права на захисника та захист а самим мати право (не відповідаючи за порушення прав неповнолітнього, яким я був на час продажу квартири та прав власника на квартиру, з якої мене виселили без відповідних закону для таких випадків постанови і виконавчого листа) на вимогу від мене здійснення умов нікчемного договору купівлі - продажу квартири №6 в буд. №3 по проспекту Незалежності м. Нетішин Кащ., з подальшим перепродажем Б.. Усі процеси, що відбувалися за участю шахрая К., очевидно передбачали наявність такої заяви і винесення судового рішення на користь вищевказаним фізичним особам, бо цей правочин фіктивно узаконив договори купівлі - продажу квартири, які є нікчемними по суті і за правилами їх оформлення.
На підставі наявних у матеріалах справ по квартирі доказів і вищевказаного та відповідно до ст.ст. ... КК України, і в порядку ст.ст. ... КПК України, — випливає висновок, що вчинений умисний злочин групою осіб за попередньою змовою, які мали на меті заволодіти, привласнити і збути чужу квартиру, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) та використовуючи фіктивну заяву з підробленим моїм підписом; внаслідок цього мені заподіяно майнову шкоду, а саме — втрати житла. За об’єктивними і суб’єктивними ознаками вищевказаного складу злочину відповідно до ст.ст. ... КК України, заподіяне передбачає кримінальну відповідальність за ст.ст. ... КК України вищевказаних осіб. На підставі того, що додана шахраєм К. до заперечення наче моя заява від 10.11.2008 року не відповідає загальним вимогам, додержання яких, згідно ст. 203 ЦК України, є необхідним для чинності такого правочину, — я відмовляюсь від цього правочину в порядку ст. 214 ЦК України. І, за наявності достатніх доказів, приводів і підстав, керуючись ст.ст. ... КПК України,
ПРОШУ:
1. Порушити кримінальну справу ...
Враховуючи, що на попереднє повідомлення прокурор не порушив справу (хоч відповів негайно, але не по суті Андрієвого повідомлення) та враховуючи шестиразове прикриття шахрайства шахрая К. прокуратурою під час контролю двох постанов про відмову в порушені кримінальної справи та чотирьох постанов про закриття, наглядно пересвідчуваємося про корумповане його ставлення для прикриття злочину шахрайства.
Про існування якоїсь заяви неофіційно запитували у Вялих Тетяни (ще до того, як нам її копію надіслав Верховний Суд України) суддя Ходоровський Б.В. та працівник міліції Нетішинського МВ УМВС України у Хмельницькій області Калабський С.В., але ні вона, ні ми, не маючи уяви про таку заяву, навіть не могли додуматися про що мова. Лише після надходження з Верховного Суду України копії сфабрикованої заяви Андрія, усе стало ясно. Тетяна негайно ходила в суд забрати цю заяву, та канцелярія, хоч знайшла її у справі, але не віддала, бо це заява не Тетяни а Андрія. Андрій же, в робочий час суду не встигає приїхати з навчання в Острозі щоб забрати.
ФАКТ, що справа шахрайства по квартирі Вялих не досліджується, а навпаки — ведеться цілеспрямована робота по недопущенню розкриття цього злочину. Для дискримінації використовується монополія досудового слідства, яке не під силу провести ні громадянину, ні громадській правозахисній організації, бо ми не маємо детективів. Вже давно є досить відомих доказів шахрайства, але їх суд, прокуратура і міліція зловмисне не беруть до уваги. Справу дослідити не важко, бо купівля-продаж оформляються багатьма документами у багатьох організаціях і тому дуже добре видно, хто її робив. Крім цього є очевидні факти, події, які кожний зокрема і в їх сукупності доказують шахрайство, але їх відмовляються дивитися навіть тоді, коли на них ми вказуємо. І навпаки, шахраї мають волю замітати сліди шахрайства.
Наразі ГО ЗБЗС , на підставі ст.18 Закону України “Про звернення громадян” просить надати можливість їй реалізувати право на участь у перевірці заяв з цього приводу, але чи збираються звернення розглядувати, чи завчасно повідомлять нас про час і місце її проведення; чи допустять на особисте викладення аргументів особі, що перевіряє заяви; чи покличуть на ознайомлення з матеріалами перевірки; чи нададуть скористатися правом подання додаткових матеріалів та на їх запит через установи, які робитимуть перевірки; чи дозволять присутність при розгляді заяв, чого просить ГО ЗБЗС, то залежить від того, чи перевіряючі особи проводитимуть перевірку відповідно до обов’язків, покладених на них ст.19 Закону України “Про звернення громадян”, а також ст.10 Закону України “Про державну службу”.
Наразі очікується рішення щодо реалізації прав громадян (об’єднаних для їх колективного захисту та реалізації) при розгляді їхньої заяви, закріплених ст.18 Закону України “Про звернення громадян”, та вжиті заходи, про яке борці просять своєчасно письмово їх інформувати.
Про розвиток подій, звичайно інформуватимемо.
Рада З’єднання борців «За справедливість»
|
