ГО „З’єднання борців „За справедливість” і надалі продовжує захищати громадян щодо відновлення їхніх прав, порушених правоохоронними органами.
16 жовтня 2007 року до Нетішинського міськвідділу УМВС в Хмельницькій області звернулася з письмовою заявою громадянки Т.В. У ній вона просила вжити заходів по встановленню невідомих осіб, які 16 жовтня вночі розбили каменем два вікна її квартири. При цьому уламки розбитого скла спричинили їй тілесні ушкодження у вигляді подряпин на плечі та на грудях. А 17 жовтня до міліції надійшла ще одна заява громадянки Т.В. спрямована з прокуратури м. Нетішина про притягнення до відповідальності невідомих осіб, які вчинили це злісне хуліганство. Міліціонери провели перевірку викладених у заяві фактів. І дійсно виявили дві розбиті шибки у двох кімнатах, які знаходяться по різні сторони будинку, та незначні тілесні ушкодження на тілі Т.В. та її сина. Встановили і розмір нанесеної матеріальної шкоди. Він склав 290 гривень.
Хоч для безробітної це неабиякі гроші, але не у них справа. З двох боків будинку у вікна однієї квартири по пів цеглини просто так не залітають. Та молодший лейтенант міліції О.М. Савченко, розглянувши матеріали перевірки по заявах громадянки Т.В., постановив в порушенні кримінальної справи по даному факту відмовити. Це він мотивував тим, що „факт посягань на життя і здоров’я громадянки Т.В. та її сина А. в ході перевірки не знайшов свого підтвердження. Також не вдалося віднайти зв’язок між цією подією та тим, що на даний час в Нетішинському міському суді розглядається справа про спірне квартирне питання, до якої вона має безпосереднє відношення” (із постанови про відмову у порушенні кримінальної справи). Савченко також не вбачає у скоєному грубе порушення громадського порядку, а у діях невстановлених осіб, на його думку, відсутні ознаки злочину, передбачених статтями 121-123, 129, 296 кримінального кодексу України, а формально містяться ознаки злочину, передбаченого статтею 194 ч. 1 КК України, бо потерпілому не заподіяно істотної шкоди”. Отже, з висновків міліціонера виходить, що будь-хто може бити вікна будь-коли і не нести за це відповідальність, бо міліція не хоче шукати кривдників і хуліганів.
Коли громадянка Т.В. отримала повідомлення про відмову в порушенні кримінальної справи через відсутність, на думку міліціонерів, складу злочину, вона звернулася за кваліфікованою юридичною допомогою до ГО ЗБЗС. Юристи підготували скаргу на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи і відправили її в прокуратуру міста. У скарзі Т.В. заявила, що ціллю злочинців не було завдати їй з сином умисних легких тілесних ушкоджень чи матеріальної шкоди, а був замах на їхнє життя, або ж спроба залякати, що таке можливе. Бо при цьому злочинці кидали камені у вікна лише тих кімнат, у яких потерпілі спали (при чому по різні боки будинку). Отже, кидали ті, що знали про розташування ліжок. У її кухні вікна залишилися цілими, як і в сусідніх квартирах. І підозрює Т.В. у цьому злочині чи його організації М.К. і Б., з якими вона перебуває у судовому спорі щодо права власності на ту ж саму її квартиру, у якій вибили шибки. Отже, метою цього акту, якщо врахувати величину камінців (16х7 см.), на думку потерпілої, є намір злочинців позбавити її з сином життя, щоб заволодіти її квартирою. Також вона звернула у скарзі увагу на те, що міліціонер взяв камені, які залетіли до кімнат, без оформлення будь-яких документів і не звернув увагу на її прохання зробити експертизу, щоб зняти відбитки пальців з камінців, якщо такі є. Це полегшило б міліції спробу знайти злочинців. Також в ході перевірки міліцією не було вжито жодних заходів щодо встановлення злочинців. З постанови не видно, що були опитані мешканці будинку, зокрема її сусіди, та підозрювані Т.В. особи.
Проте, ознайомившись із скаргою, прокурор міста прийшов до висновку, що рішення міліція прийняла обґрунтовано, а вищеназвана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи скасуванню не підлягає. Він мотивує це тим, що в ході проведення перевірки особи, які розбили вікна, встановлені не були, а будь-яких об’єктивних доказів, які б доводили зв’язок між подією щодо побиття вікон та перебуванням у спорі з приводу житла, що на даний час розглядається Нетішинським міським судом, в ході перевірки не здобуто. (Тобто, на людській мові це означає, я нічого не робив і не буду). Тілесні ушкодження, які Т.В. з сином отримала, відносяться до категорії легких, а тому справа може бути порушена судом не інакше, як за скаргою потерпілої. Футбол по-міліцейські.
Така відповідь звісно не задовольнила Т.В. І вона 21 листопада 2007 року з допомогою юристів ГО ЗБЗС звернулася зі скаргою до Хмельницької обласної прокуратури, у якій виклали свої аргументи щодо справи. І ось нарешті їй надійшла задовільна відповідь від начальника відділу прокуратури області радника юстиції М. Брончука, датована 3 грудня минулого року. У ній сказано, що „постанова ДІМ Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області Савченка О.М. від 23.10.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно невстановлених осіб за ст. ст. 121-123, 129, 194, 296 КК України 3 грудня 2007 року прокуратурою області скасована, матеріали для організації додаткової перевірки направлені прокурору м. Нетішина. За наслідками додаткової перевірки буде прийняте обґрунтоване рішення, про яке Вас буде повідомлено Нетішинським МВ УМВС України в області”. Отже, у Т.В. з’явилась надія, що справа зрушиться з місця і її кривдники будуть знайдені і покарані. Хоча уже з цього часу пройшло півтора місяця, але Т.В. ще й досі не отримала жодної відповіді з міліції про хід розслідування цього злочину. ГО ЗБЗС тримає цю справу на контролі.
Петро Савенко
|
