|
 Повагу
до чорнобильців та Чорнобильського закону!
26
квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася
ВСЕСВІТНЯ ядерна катастрофа. Ліквідовувати катастрофу повинні були спеціальні
підрозділи воєнізованого Міністерства середнього машинобудування СРСР – ядерного
монстра, якому підпорядковувалася уся військова ядерна промисловість, в тому
числі військові ядерні реактори, на яких вироблялися заряди ядерних боєголовок.
Також цьому міністерству підпорядковувалися ядерні полігони на яких випробували
ядерні заряди. Указане міністерство виявилося неспроможним побороти катастрофу,
але маючи необмежені повноваження через ЦК КПРС почали заганяти до ЗОНИ собі на
допомогу «дармову робочу силу» у вигляді військових частин та навіть
резервістів, що мали мобілізаційні приписи. Увага! Їх залучали до ЗОНИ на «так
звану військову перепідготовку» через військові комісаріати. При цьому
виявилося, що таким чином неможливо залучати необхідних спеціалістів, які мали
в військових комісаріатах «БРОНЮ» навіть на випадок війни, та були залучені до
підрозділів Цивільної оборони. Міністерство середнього машинобудування СРСР
вирішило навіть і цю проблему. Згідно діючого законодавства Штаб Цивільної
оборони СРСР очолював голова Ради Міністрів СРСР, який мав необмежений вплив на
Штаби Цивільної оборони союзних республік, яким були надані «таємні» накази
через спеціальні управління та відділи (яким підпорядковувалася Цивільна оборона
міністерств, відомств та підприємств) про залучення через Цивільну оборону до
ЗОНИ НЕБЕЗПЕКИ на роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи необхідних
спеціалістів. Через Цивільну оборону в ЗОНІ «перемололи» спеціалістів високої
кваліфікації, в першу чергу прохідників Київметробуду та Укршахтобуду (які
пробивали тунель під зруйнований четвертий реактор), та висококваліфікованих
спеціалістів Минмонтажспецбуду, Мінпромбуду та інших будівельних міністерств та
відомств, водіїв та ще великий перелік спеціалістів необхідних для ліквідації
ядерної катастрофи (в тому числі працівників АЕС усього СРСР). Ліквідатори
ціною свого здоров’я та навіть життя запобігли розповсюдженню ще більшій
катастрофі, та зупинили «МИРНИЙ АТОМ», який намагався увійти до кожної квартири
не тільки нашої Країни, а також до мирного житла усіх мешканців Європи.
Переважна
частина громадян, залучених в 1986 році на ліквідацію Чорнобильської катастрофи,
до остаточної відбудови об’єкту «Укриття» (прозваного в народі «Саркофагом»)
отримали велике іонізуюче навантаження, тому прямо в 1986 році опинилися в
лікарнях (та пройшли через інститут радіології), а великий перелік отриманих
хвороб зробили їх непрацездатними інвалідами.
В 1991
році Верховна Рада України взяла за основу Союзний Чорнобильський закон, до
якого були внесені зауваження та пропозиції фахівців, по висновкам яких було
прийнято Закон
України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
”, до якого в 1996 році були внесені
зміні, які врахували положення статей нової Конституції України. Навіть в
найбільш тяжкі роки (початок дев’яностих років двадцятого сторіччя), коли
інфляція в Країні досягала захмарних висот, основні статті Закону по
інвалідам-ліквідаторам виконувалися в повному обсязі. ДЕРЖАВНА ПЕНСІЯ
інвалідам-ліквідаторам нараховувалася із застосуванням мінімальної пенсії за
віком, затвердженої в Державі для усіх категорій пенсіонерів. Починаючи з УРЯДУ,
який очолював А. К. Кінах, пройшла перша атака на Чорнобильські ДЕРЖАВНІ
пенсії, саме тоді ігноруючи Конституційний принцип Верховенства права –
Верховенства Законів над підзаконними актами виконавчих органів, указаний УРЯД окремою
постановою Кабінету Міністрів України затвердив спеціальну мінімальна пенсія
окремо для Чорнобильців. Але Чорнобильці мали можливість подавати ПОЗОВИ до
суду, при цьому переважна частина судових рішень враховували Конституційний
принцип Верховенства права, тому рішення судами виносилися на користь
інвалідів-ліквідаторів (крім частини суддів, які «годувалися із рук» корумпованих державних
чиновників, тому вони виносили необхідні-протиправні рішення)..
Незважаючи,
що згідно із Законом № 231-V від 05.10.2006 року, Закон України “Про
статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” доповнено новою статтею 71 (Особливості внесення змін до цього
Закону) яка
передбачає: «Дія положень цього
Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону», а
враховуючи статтю 22 Конституції України, яка
передбачає: «Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією,
що не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути
скасовані. При прийняті нових
Законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та
обсягу існуючих прав і свобод». Стаття 22 Конституції фактично забороняє
внесення змін, що погіршують діючі статті Закону, але УРЯД України (із подачі чиновників – злочинців
Мінпраці України) останні роки вдався до нового рівня злочину, та ігноруючи
положення Конституції та статті 71 Чорнобильського Закону намагалися через
Закон України «Про Державний бюджет України на …. рік» фактично відмінити
Державні пенсії та соціальні виплати інвалідам-ліквідаторам. Ці неконституційні
- протизаконні намагання постійно відміняються рішеннями Конституційного Суду
України. Останнє рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008. Своїм листом від
13.01.2009 року № 4-17-17/12
СЕКРЕТАРІАТ Конституційного Суду України повідомив Громадські Чорнобильські
організації: «З 1999 року по 2008 рік Конституційним Судом України приймалися
ряд рішень, які стосувалися фінансування та виплат пенсій, пільг та компенсацій
громадянам, в тому числі громадянам постраждалим внаслідок Чорнобильської
катастрофи. Відповідно до статті 150 Конституції України та статті 69 Закону України
«Про Конституційний Суд України» рішення Конституційного Суду України є
обов’язковими до виконання, остаточними та оскарженню не підлягають. Рішення
Конституційного суду мають пряму дію і для набрання чинності не потребують
підтверджень з боку будь-яких органів державної влади, тому додаткових доручень
для їх виконання не потрібно. Зважаючи
на викладене, ваша заява та резолюція надіслані до Верховної Ради України та
Кабінету міністрів України для вжиття заходів. Крім того, інформуємо, що
відповідно до частини четвертої статті 70 названого закону невиконання рішень
та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою
відповідальність згідно з законом».
Головним порушником виплат
інвалідам-ліквідаторам Чорнобильської катастрофи в повному обсязі пенсій (в
тому числі ДЕРЖАВНИХ та додаткових за втрату здоров’я), та компенсаційних
виплат передбачених статтями Закону України “Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи ” виступає Міністерство праці та соціальної
політики України, протиправно готуючи
злочинні (які ігнорують законодавство) постанови Кабінету Міністрів України.
Навіть на доручення, яке надав Комітет
Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи громадські чорнобильські організації отримали
від Мінпраці лист-відписку від 14.01.2009 року № 89/0/10-09/20. Прямо порушуючи Конституцію та Закони України
(особливо Закон України «Про Державну службу») та Кримінальний Кодекс України чиновники
міністерства виклали в листі протиправні положення, а указаний лист без заперечення підписав заступник Міністра
праці та соціальної політики Барабаш В. В.. Даним листом чиновники Мінпраці
прямо вдаються до злочинних інсинуацій. В останньому абзаці листа
повідомляється (текст листа привожу
дослівно): «Всі проекти законів та нормативно-правових актів, що стосуються
внесення змін до законодавства з соціального захисту постраждалих внаслідок
Чорнобильської катастрофи громадян, обов’язково опрацьовуються в установленому
порядку причетними центральними органами виконавчої влади та всеукраїнськими
громадськими організаціями, які мають представництво у створеній при Мінпраці
Консультативній Раді з питань соціального захисту громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи». На
усіх засіданнях Консультативній Ради, громадські чорнобильські організації
постійно вимагають від Мінпраці виконання положень Чорнобильського закону в
першу чергу по інвалідам-ліквідаторам. Я особисто (один із членів
Консультативної Ради при Мінпраці від ВГО «Громадський контроль», а також вхожу
до керівництва ряду Чорнобильських громадських організацій), та інші громадські
чорнобильські організації постійно голосують проти порушень чиновниками Чорнобильського закону. Фактично громадські чорнобильські
організації виносять «ВЕТО» діям чиновників. Але, як показує практика,
чиновники Мінпраці вислуховують на Координаційній Раді відкриті пропозиції чорнобильських
громадських організацій, та ігнорують їх. При цьому для «узаконення своїх
протиправних дій» проводять закриті домовленості з окремими керівниками
Чорнобильських організацій.
Привожу один із прикладів
протиправних дій чиновників Мінпраці – після прийняття Конституційним Судом
України рішення від 22.05.2008 року №
10-рп/2008, яким відмінені протиправні положення Закону України «Про
Державний бюджет 2008 року», Мінпраці України 3 червня 2008 року провели
засідання Консультативної Ради громадських чорнобильських організацій. На
засідання чиновники міністерства запропонували узгодити проект постанови Кабінету Міністрів України, який
повторював усі відмінені Конституційним Судом положення. Переважною кількістю
голосів громадських чорнобильських організацій членів Консультативної Ради на
проект постанови було накладено «ВЕТО» (при голосуванні утримались декілька
членів, наприклад Всеукраїнська громадська організація «Союз Чорнобиль Україна»
та Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Чорнобиль – Єдність»). Опублікована
в газеті «Урядовий Кур’єр» постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року показала, що на засіданні Консультативної Ради
чиновники Мінпраці намагалися придати легітимність вже затвердженій постанові
(мали надію на «одобрямс»), або коли чорнобильські громадські організації на
засіданні Консультативної Ради 03.05.2008 року наклали на проект постанови
«ВЕТО», чиновники Мінпраці тихенько завізували проект штрейкбрехерами в
Чорнобильському РУСІ (які отримують державне фінансування, яке можливо
розцінювати як «взятку», бо державне фінансування не отримують громадські чорнобильські
організації, які постійно вимагають від державних чиновників виконання положень
Чорнобильського Закону), та заднім числом зареєстрували протиправний проект.
Членами Консультативної Ради при
Мінпраці України являються такі організації:
1.) Всеукраїнська спілка
громадських об’єднань «Координаційна Рада громадських об’єднань інвалідів та
постраждалих від Чорнобильської катастрофи» (президент Зенченко О.Ф.);
2.) Всеукраїнська громадська
організація «Громадський контроль» (заступник голови Комітету контролю у сфері соціального захисту та
пенсійного забезпечення громадян Карпенко Л.М.);
3.) Міжнародна спілка громадських
організацій постраждалих «Союз робочих Чорнобиля» (президент Тишкєвіч А.А.);
4.) Громадська організація
воїнів-ліквідаторів аварії на ЧАЕС – інвалідів війни «НАБАТ» (голова правління
Письменській І.Ю.);
5.) Міжнародна громадська
організація інвалідів Чорнобиля, захворівши гострою променевою хворобою і вдів,
чоловіки яких загибли від гострої проминевої хвороби, «Промінь 5-2» (президент
Зеленцов О.М.);
6.) Всеукраїнська громадська
організація інвалідів «Допомога інвалідам Чорнобиля» (виконавчий директор Ісаєв
М. В.);
7.) Всеукраїнське об’єднання
інвалідів Чорнобиля та війни «Відродження України» (президент Гладкий В.М.);
8.) Український національний фонд
допомоги інвалідам Чорнобиля (президент Багров Ю.А. – помер в січні 2009 року);
9.) Всеукраїнська громадська
організація «Союз Чорнобиль Україна» (президент Андрєєв Ю.Б.);
10.) Всеукраїнська громадська
організація інвалідів «Чорнобиль – Єдність» (президент Слівінський Е.С.);
11.) Громадська організація
Об’єднання військовослужбовців «Союз Чорнобиль Збройних Сил України» (президент
Бондаренко Д.К.);
12.) Міжнародний благодійний фонд
«Допомога дітям Чорнобиля» (президент Мартинюк М.О.);
13.) Міжнародний благодійний фонд
«Діти Чорнобиля за виживання» (президент Закревська Л.А.);
14..) Міжнародний благодійний фонд
«Діти – інваліди Чорнобиля» (президент Колеснікова В.П.);
15.) Міжнародна благодійна
асоціація «Захист дітей Чорнобиля» (Президент Скопич Н.В.);
16.) Міжнародна асоціація
«Чорнобиль – Діти Чорнобиля» Генін І.Б.).
Переважна частина громадських чорнобильських
організацій членів Консультативної Ради письмово опротестувала дії чиновників
Мінпраці перед керівниками Держави та Генеральною прокуратурою України, після
чого чиновники Мінпраці тихенько (не збираючи Консультативну
Раду) затвердили нову злочинну постанову Кабінету Міністрів України від 16
липня 2008 р. № 654.
На цей момент в Державі не усі судді корумповані,
тому більше двох з половиною тисяч позовів поданих інвалідами-ліквідаторами
Чорнобильської катастрофи вирішені на користь інвалідів. Чиновники Мінпраці
України разом з Пенсійним Фондом України навіть намагаються блокувати позитивні
судові рішення та не виплачують непрацездатним інвалідам-ліквідаторам
відсуджені пенсії та компенсаційні виплати. Треба подавати особисті письмові
заяви, із обов’язковим посиланням на Закон України «Про звернення громадян», в
якій вимагати від чиновників письмово зазначити причини (із посиланням на
конкретні документи та інструкції, та повним зазначенням назви, номеру і дати
його підписання). При ігноруванні надання відповіді на заяву, направляти скаргу
в органи прокуратури, та вимагати реагування на порушення судового рішення із
обов’язковим наданням відповіді.
В березні поточного року введено
в дію Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні
правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності
за несвоєчасну виплату або безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії,
пенсії чи інших встановлених законом виплат»
від 19 лютого 2009 року № 1027-VІ (закон опублікований в газеті «Урядовий
Кур’єр» від 11.03.2009 року № 43),
згідно якого усі інваліди-ліквідатори, які мають позитивні судові рішення, що
заблоковані чиновниками до виплати, маючи на руках письмові відповіді
чиновників повинні терміново подавати до суду ЗАЯВУ ПРО ЗЛОЧИН (на конкретних
державних чиновників, що в зговорі готували, візували та підписували
протиправні відмови). Посилання у відповідях на Закони та підзаконні акти виконавчих органів
виконавчої влади, що відмінені рішеннями Конституційного Суду України, прямо
ведуть до кримінальної відповідальності, ЗАЯВИ ПРО ЗЛОЧИН треба подавати на конкретних чиновників
починаючи із районного і обласного (міського в містах Київ та Севастополь)
Пенсійного фонду, включно на чиновників та керівників Пенсійного фонду України
та Міністерства праці та соціальної політики України. В суд треба подавати на
керівників, які підписали протиправні листи відписки, що мають протиправні положення
проти положень Конституції та Законів України. Стаття 8 Конституції України передбачає:
«В
Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має
найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на
основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є
нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту Конституційних прав і свобод
людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України
гарантується». Нормативно-правові акти виконавчих органів Влади, у вигляді
проектів постанов Кабінету Міністрів України та відомчих інструкцій свідомо та протиправно готують чиновники
Міністерства праці та соціальної політики України, які усвідомлюють що вони порушують
положення Конституції та Законів України (в першу чергу Закон України «Про державну службу»). Керівники
Мінпраці починаючи з 2005 року не звертають увагу, що підпорядковані ним
чиновники ігнорують Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України у зв’язку із Прийняттям Закону України «Про загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування» від 17 листопада 2005 року № 3108-ІV, яким передбачалося адаптувати до указаного закону усі
спеціальні пенсійні законі, в тому числі пунктом 7 указаного закону
передбачалося адаптувати Закон України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи». На цей момент крім Чорнобильського закону
адаптовані усі спеціальні пенсійні Закони, та внесені відповідні зміни в
затверджені постановами Кабінету Міністрів України положення розробленні у
розвиток указаних Законів. У чиновників Мінпраці в порушення Конституції та
Законів України досі діє для Чорнобильців затверджене постановою Кабінету
Міністрів України від 30.05.1997 року № 523 «Про затвердження нового (вже старого) Порядку обчислення
пенсій по інвалідності, що настала
внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника
внаслідок Чорнобильської катастрофи
годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка посилається на
застарілий Закон України «Про пенсійне забезпечення», що втратив силу з 1 січня
2005 року, у зв’язку із введенням в дію нового пенсійного закону, повинен
враховувати формули нарахування передбачені Законом України «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Треба
підкреслити, що виконання закону по ДЕРЖАВНИМ пенсіям (яка передбачає відшкодування фактичних
збитків заподіяних Державою) і
додатковим пенсіям за втрату здоров’я та соціальним виплатам в першу чергу по
інвалідам-ліквідаторам Чорнобильської катастрофи, що працювали в ЗОНІ НЕБЕЗПЕКИ
(особливо дісталося інвалідам 1986 року, які боролися із радіацією до відбудови
«Саркофага») установить соціальну справедливість по громадянам, які
отримали захворювання тому стали непрацездатними інвалідами, бо виконали наказ
ДЕРЖАВИ, та захистивши Батьківщину, при цьому вступили в бій з «МИРНИМ АТОМОМ»,
який намагався увійти до кожної квартири громадян навіть дальнього зарубіжжя, надасть
інвалідам хоча частково купувати собі ліки, які повинні отримувати безкоштовно
та своєчасно провадити діагностику по спеціальним аналізам крові, що робляться
комерційно.
Леонід КАРПЕНКО,
заступник голови Комітету контролю
у сфері соціального захисту та
пенсійного забезпечення громадян
ВГО “Громадський контроль ”,
голова ГО “Фонд інвалідів
Чорнобиля» міста Києва та Київської області,
інвалід-ліквідатор 1986 року (кат.
1) 2-ї групи
із електро-кардіостимулятором
серця
|
