Або - чи справді є в Україні свобода слова, хоч для газети?
 Десяток раз бита загальнодержавна газета „Вісник малозахищених,” правоохоронцями міста Нетішина за свої публікації про їхнє свавілля, знову зачепила за живе, на цей раз — прокурора Гончарука В.В. Швидше й не так його, як голову обл. Ради Гладуняка Івана Васильовича.
У випуску № 10-11 за жовтень 2009 року газети „Вісник малозахищених” опубліковано публікації (наводимо лише назви з коментарями – повні тексти читайте в Інтернет, за вказаними після кожної назви Інтернет-адреси), спроможні правдою зачепити інтереси цих панів, у нечистості їхніх намірів і дій, не на захист інтересів громадян, громад і правосуддя. Ось вони: „Три роки позбавлення волі без права займати керівні посади” - про те, як під час судового засідання 5-го жовтня 2009 року, зацікавлені непересічною подією, присутні почули, що саме такого покарання для міського голови вимагає прокурор міста Нетішина за необхідне, в інтересах дотримання законодавства в освітянській сфері міста, звільнення начальника управління освіти..; „Генеральна прокуратура нарешті, взяла на контроль обласну по справі шахрайства, за участю правоохороних органів і суду” - що сталося після того, як “Прокуратура області, на надіслане їй клопотання з генеральної прокуратури, відреагувала попередженням, що більше реагувати на подібні звернення не буде.” – проте, змушена реагувати ; „Гадаєте у Нетішині мера судить прокурор? Неправда — то ГОЛОВИ ОБЛРАДИ фурор!” - у коментарі редакції ВМ, до цього фейлетону, йдеться про спроможність прокурора, на догоду комусь, втратити почуття реальності, про жахливо разючу прірву у ставленні до народу, бо прокурор захищає високоосвічену, не бідну, до того ж ту, яку звільнив мер на справедливу вимогу її підлеглих, і це тоді, коли у той же час тисячі справді скривджених беззахисні, майже всі отримують відмову прокурора захищати їхні, справді законні інтереси. Також, ставиться питання, чому би не притягнути до відповідальності, навіть мера, але за справді злочин? Наведено приклад що: „Моцик М.А. – звільнена начальник управляння світи, неодноразово звертаючись в судові та правоохоронні органи, офіційно заявила, що перебуває на посаді завідуючого відділом освіти виконавчого комітету міської ради з 2 вересня 2002 року, а насправді з 3 червня. Тобто, по 2 вересня 2002 року Моцик М.А. перебувала на двох посадах. „, , додала у цій публікації редакція „куті меду” й тим , що нагадала прокурору, як не без прокуратури „позбавили волі правозахисника малозахищених Войтко А.Г., який був незаконно засуджений на 15 діб, захищаючи інтереси малозахищених, але прокурор не став на захист, ні його, ні тих беззахисних осіб — знищених корупційною владою, навпаки — часто й проти стає. Ось редакція й запитує: „Чому ж це прокурор, так яро, захищає цю пані?””; „На Хмельниччині свавілля правосуддя і правоохоронців” - в якій йдеться про те, що в „місті Кам’янці-Подільському на Хмельниччині свавілля в органах правосуддя переповнює чашу терпіння мешканців міста.”; „Суддя – лисиця відмовляє позивачу-зайцю судити суддю-вовка, але заєць виявився зубатий” - в якій йдеться про те, як : „у липні 2009 року Войтко Анатолій Григорович подав в апеляційний суд Хмельницької області позовну заяву з позовними вимогами до судді Нетішинського міського суду Ходоровського Б.В. про захист особистих немайнових прав для визначення підсудності” а суддя Славутського МРС Зеленська В.І. не захотіла його судити.
У випуску № 12 за 1-15 листопада 2009 року газети „Вісник малозахищених” опубліковано публікації: „Міліція б’є адвокатів” – про два випадки побиття (у вересні - заступником начальника, в листопаді - 4-ма працівниками міліції) за три місяці ; „Як голова обласної ради облаштувався у Бучі” - де розповідається про мрію-фортецю сім’ї, голови Хмельницької обласної ради Івана Гладуняка, з якою він добрався під Київ.
Зрозуміло, кому таке, з успішних, у корумпованій системі влади, кар’єристів, сподобалося би, якщо знає, що для того щоб втриматися на публічній посаді, треба виглядати не жадібним а чесним та люблячим правосуддя?
То ж, як там що було за кулісами, нам не відомо, але ось, ще ця газета не вийшла – 27.11.09р. (у п’ятницю, реєстроване у суботу), в редакцію газети заносять у двох (одному нема довіри), вибачаються, мовляв ми не винні, але от вам передали вручити. Вручили, — від начальника ЖКО Мельничука Івана Васильовича, одна претензія на суму 2568,20 грн., друга на суму 4883,63 грн. Цікаво, що борг той надуманий давно, за договором на 2006 рік і раніше. У 2008 і у першій половині 2009 року борців за справедливість боржниками не виставляли. У 2007 році пробували, по цій сумі зробити боржниками, не вийшло, навпаки, у 2008 році, коли справа доходила до суду і ми вимагали списати борг, як придуманий ЖКО так само для тиску на газету (газета має пільги, якими користувалася, а, прикритий тими ж особами, МельничукІ.В. їх відмінив своєю владою, і став нараховувати оцей борг), Мельничук Іван Васильович в кабінеті міського голови (бо позов мав бути до голови міста - орендодавця) обіцяв більше його ніде не згадувати. Повірили, але бачимо, що інша жінка штани по більшому праву носить, ніж цей мужчина – начальник ЖКО.
Що правда, до служби, він здатний неабияк. Строк на виконання претензії дав , організації та газеті, які працюють на захист інтересів малозахищених від свавільного беззаконня влади, за рахунок пенсії керівника і посильних, не густих допомог малозахищених, знаючи, що у борців за справедливість нема грошей, — жодного дня, бо юридично, якщо у п’ятницю принесли, то з понеділка починається термін. Навіть у нашого нинішнього суду і то — совісті більше, бо дає якісь строки, а це, пан Мельничук, так намагається вгодити у службі тим, хто за строками наглядає, то чого йому боятися. А сором чи совість, то таке – або є, або — нема. Уже, певне, не раз Бог вчив Івана Васильовича, як то зачіпати праведних, і що після того буває, та так і не зрозумів, що Бог праведних під Своїм крилом тримає.
Не може, цей керівник зрозуміти, що у його тяжку хвилину, не захистить його ні Іван Васильович Гладуняк, ні прокурор, якщо на те не буде волі Божої.
Цікава тут позиція мера – Смишляєва, який є все таки орендарем приміщень і якому пан Мельничук наче підлеглий. Здається він вже вчений, практично, що то є правдива інформація, коли поливають брехнею знизу і зверху. Повинен би вже зрозуміти, що тоді (за таких обставин), газета, що скаже будь-коли правду, потрібна не лише тим, кого вважають малозахищеними, бо стає іноді малозахищеним і той, хто вважався захищеним і посадою і грішми. Проте, за 2009 рік так і не вирішив щоб цій газеті, вділити, хоч соту, хоч тисячну долю від тих сум, які він платить міській газеті, яка не вирізняється правдою від інших ЗМІ в Україні.
Звертаємо також увагу, мешканців міста Нетішин, на те, що з 40-ка депутатів в раді міста, 23 депутати від БЮТ, керівником цієї партії („Батьківщина”), у місті Нетішин – С.В. Шумик, і зрозуміло, що це при ньому і депутатах від тієї фракції, усе те беззаконня в місці, проти якого заказано виступати й меру - Смишляєву. Зокрема, питання розподілу фінансування для засобів масової інформації у місці виносилося не раз, але ЗМІ – не залежні, що належать громадським правозахисним організаціям, які не прийшли не вклонилися, фінансування не мають взагалі. Натомість, й приватні ЗМІ фінансуються з державної кишені, якщо слухняні сильним світу цього.
То ж, на виборах, що надходять, враховуйте не лише здібності кандидатів – ораторів, типу — Тимошенко, Яценюк, а й те, кого вони пропонують нам на місцях до влади. Бо хоч вони й говорять гарніше за Януковича, та не на багато втекли від нього по здібностях організувати кримінальну владу скрізь, яка й діє в інтересах кланів від їхніх партій, а не в інтересах народу.
Іван Висновок
Від редакції. 30.11.2009р. суддя Нетішинського міського суду зачитан вирок міському голові, яким засудив його дії, щодо звільнення М.А. Моцик, оцінивши злочин у 3 роки і 6 місяців (більше, ніж просив прокурор). Ми би повірили у цю комедію, якби, засудили, хоч на десяту частину якогось керівника, що незаконно звільнив, простого смертного, та — нема тут, ні прокурора, ні судді.
То кому вони служать?
|
