 Наше покоління, котре народилося і виросло у Незалежній Україні, не хворіє націоналізмом. Ідеологія патріотизму на сьогодні просто відсутня, як і культура. Завдячуючи родинній свідомості та правді наших дідів, ми історично ствердилися як покоління волелюбних і сміливих людей. Однак такого болю, як виїзд за кордон наших матерів, не завдала жодна із воєн, які нівечили нашу Україну. Це пряме посягання на святе - на Родину. Ми готові стати на захист нашої держави, поповнити ряди воїнів-захисників. Але чому ми не спроможні захистити своїх матерів від безголової влади?!! Все, що склалося у нашій молодій незалежній державі, я не збираюся ні аналізувати, ні засуджувати. Це закономірний процес у кризовій ситуації. Єдине мені, хочеться звернутися до своїх ровесників: «Повертайте маму додому. Особливо хлопці, сини. Ми стаємо чоловіками, і не дозволяймо собі, щоб нас утримували матері. Заробляти повинні ми.»
По правді, Батьківщина там, де батьки. І весь патріотизм, націоналізм, та вся ідеологія - це Родина, міцна, здорова українська РОДИНА.
В школі таких дітей класифікують то на «соціальних сиріт», то «неповноцінні сім’ї», «діти заробітчан». Я хочу бути собою. Хочу, щоб ніхто не знав такої ранньої розлуки з батьками. Щоб не обкрадали, наше дитинство і ми не дорослішали не по віку. І якщо у вас є змога говорити відкрито скажіть, що це злочин, обездолювати дітей.
Петро (м. Івано-Франківськ)
|
