Державні проблеми суспільства вирішуються з Богом
В середині лютого (15.02.07р.)
церква „Посольство Боже”, що знайшла притулок у залишених приміщеннях на території
так званої „Польської бази” у м. Нетішин Хмельницької області, провела „круглий
стіл” на тему: „Координація дій органів місцевого самоврядування, громадських
організацій та релігійних громад щодо вирішення проблемних соціальних питань
міста і перспективи розвитку у цьому напрямку”. Піднесеною була переважно
проблема наркоманії, алкоголізму.
Хоч умови для проведення
„Круглого стола” далеко не відповідали Європейським стандартам за комфортом (не
з вини організаторів), але за результативністю для периферії можна з
впевненістю оцінити — високо. Як на мене, то основним результатом було
виявлення штучно створеної байдужості суспільства і зумисної бездіяльності
органів держави по відношенню до проблеми, що добре стало очевидним на тлі
дарованої суспільству результативної діяльності цієї Церкви. Того, того, того
вилікували — зробили з вкрай опущеної —
людину, як це благородно!
Прикро було слухати представників
державних органів, причетних обов’язками, що оплачуються з людських податків,
займатися вирішенням проблеми наркоманії, у яких не те щоб результату, а й
планів, в результативність яких можна було б вірити — нема.
Прикро також, що державні органи
організували подобу громадської організації — реабілітаційний центр, але й він
хвалитися не мав чим. Жаліються — грошей мало. І правда мало. Бо важка то праця
побороти наркоманію з мільйонними доходами. Не такою зарплатою, а й набагато
більшою її не побороти. А от Церква, яку не купити ні за які гроші може з цим
боротися. То чого не передати цю функцію їй? За угодою, за ці ж гроші, — вони
їм, ой як пригодяться, і в десятеро результат дадуть. Людей з нині державного
реабілітаційного центру, також можна, перевлаштувати на цю роботу у
реабілітаційний центр церковний — хто Бога любить. Люди ж, котрі щирі до
вирішення проблеми є і в державному реабілітаційному центрі. А хто ж Бога не любить (кого самого треба звільняти
від різних комплексів), то хіба можна такого допускати, щоб інших
реабілітовував?
Ця проблема такою виглядає по
всій Україні. На вулиці „Отрядной” в м. Києві (говорили очевидці з Церкви) є
такий лікувальний центр державний — в ньому лікарі-професори хворим заявляли,
що не вилікують, пропонували йти в церковний центр реабілітації, де лікують
переважно душу, а не тіло... Свідчили про це ті, хто сьогодні не лише сам
здоровий, а й лікує душі таким, яким раніш був сам.
Загалом ця одна проблема досить
багатогранна в її проявах.
Наприклад (приклад наводився й
державними службовцями з місцевих шкіл і з виконкому), батьки соромляться
виявити, визнати навіть загрозу такої біди для їхніх дітей, іноді й тоді, коли
вона вже далеко зайшла, і не дозволяють вчителям займатися з учнем з цього
питання.
Церква ж говорила, що проблема,
на жаль, зовсім не висвітлюється у всій жахливості її і у наслідках.
Замовчуються жахливі будні, „перспектива” наркоманів, наслідки цієї біди,
смертельні випадки, що трапляються часто. Немає інформації про вилікуваних, про
їхній шлях до перемоги над собою. Церква переконана, що є багато тих, хто уже
зрозумів, що потрапив у залежність і шукає вихід і Церква їх вишуковує своїми
їй доступними методами, але хоче щоб й держава доклала зусиль заради спасіння
душ тих,хто гине.
Звучало декілька разів слово
„профілактика проблеми”.На жаль
так і звучало, бо мало би звучати: „про профілактику безпеки від проблеми”.
Профілактика будь-якої безпеки—
це ліквідація обставин, що є причиною виникнення небезпеки (у даному випадку —
наркоманії). Основною ж обставиною є наявність безбожних грошолюбців, жадібних
до швидкої наживи, навіть, на хворих на спокусу людей — своїх побратимів в
світі.
І цю проблему ніколи не
переможуть державні (переважно безбожні, або не достатньо побожні, щоб не
спокуситися на великі гроші) посадовці.
Але й Церкві таку проблему без
грошей не подолати. Бо це треба боротися (з сильними світу цього) вже земними
законами (кесарю – кесареве). Наймати непродажних адвокатів, щоб виявляти і
судити хапуг від влади; організовувати інформаційно-просвітницькі центри,
спеціалізовані ЗМІ, або програми (передачі, рубрики, газети, буклети,
журнали...) тощо.
Тому, щоб покращити суспільство —
треба людям – дежавотворцям, свідомим жахливості цієї чи іншої проблеми і не
сприймаючим спокус, відмінити відокремленість Церкви від держави. Бо дико це
виглядає, коли Президенти на Біблії клянуться, а держава її не сприймає? Проте, така ініціатива, порушити це
безглуздя, має йти з низу, від нас, від тих, хто страждає від кожної з проблем, які породила і
родить бездуховність.
Були за „круглим столом”
представники двох найбільших фракцій політичних партій у міській раді: БЮТ і
“Наша Україна”. Вони заявили про серйозність піднятої Церквою проблеми, бо
переконалися на конкретних людях, що Церква може і перемагає не прості для
вирішення недуги суспільства— наркоманію і алкоголізм. Тому, Церкві треба
надати на розгляд депутатам проект більш результативного плану вирішення
проблеми на місці, і фракції будуть сприяти його впровадженню і вирішенню, та
пропонувати вирішувати її зверненнями до ВРУ, КМУ і секретаріату Президента за
підтримки всіх бажаючих вирішити цю необхідність: — представників Церков,
громадських і політичних сил.
Якщо ми таким чином спільно про
це попросимо Бога, Він поверне мізки правителів нам на зустріч і влада прийме
варте Бога рішення. А Бог через Церкви допоможе нам ліквідувати наркоманію,
алкоголізм і іншу бездуховність.
Що ж — хай Бог благословить!
Анатолій Войтко
| 
